Michael von Melas
12 травня 1729 року в Радельні (зараз Роадеш в Румунії) народився майбутній австрійський генерал Міхаель фон Мелас.
Міхаель фон Мелас
В 1746 році він вступив до піхотного полку як кадет, брав участь у Семирічній війні (1756–1763) як ад’ютант фельдмаршала Дауна, а в 1781 році став оберстом і командиром кірасирського полку Траутмансдорфа (з 1798 року кірасирський полк № 7 «Лотарингія»), що очолював під час Турецької війні (1788–1789). У вересні 1788 року його підопічні прикривали відступ від Лугоша до Карансебеша, а 16 червня 1789 року Мелас отримав звання генерал-майора.
У 1793 році він командував бригадою в корпусі генерала Бланкенштейна проти французьких революційних армій в австрійських Нідерландах на Самбре й отримав звання фельдмаршала-лейтенанта в 1794 році. Його війська зайняли Оберкайль і Шпанген у вересні 1794 року, виграли битву під Кайзерслаутерном і зайняли міцні оборонні позиції біля Бланкенхайма. 1 грудня 1794 року він успішно відбив атаку генерала Клебера на Трір біля Зальбаха і зміг допомогти обложеному Майнцу в 1795 році. Потім він брав участь у завоюванні Мангейма та допоміг своїм військам убезпечити лівий берег Рейну від Нае до Шпаєрбаха. Мелас прибув до Італії в травні 1796 року, де безуспішно брав участь у облозі фортеці Мантуя під керівництвом фельдцеугмейстера Болье. Після битви при Боргетто і після відкликання Больє в середині червня та до прибуття Вурмзера він прийняв командування австрійською резервною армією в Південному Тіролі та був призначений командуючим генералом у Венеції в 1798 році.
3 лютого 1799 року був підвищений до генерала від кавалерії та призначений головнокомандуючим австрійськими військами в Італії. Після приходу російських військ до Ломбардії, він був підпорядкований генералісимусу Суворову. Об’єднані австрійські та російські війська успішно протистояли французьким під командуванням Моро на Адді на фронті майже 100 кілометрів і здобули перемогу в битві при Кассано 27 квітня. Знову захопивши Мілан, союзники розбили в червені 1799 року французьку армію, яка під командуванням генерала Макдональда наступала з Неаполя, у триденній битві на Треббії. За свої зусилля в битві при Нові 15 серпня 1799 року Мелас отримав «Командорський хрест Військового ордена Марії Терезії» та був зведений до рангу барона. Після того, як Суворов відступив до Швейцарії проти Массени, Мелас на чолі приблизно 35.000 австрійців переміг Жана-Етьєна Шампіонне в битві при Генолі (біля Фоссано) 4 листопада та на початку грудня взяв під свій контроль фортецю Кунео.
Навесні 1800 року він просунувся до Вару, залишив фельдмаршал-лейтенанта Отта з облоговим корпусом із близько 30.000 чоловік перед Генуєю та 11 травня рушив до Ніцци. Мелас домігся капітуляції французького гарнізону в Генуї на початку червня та вже готувався до глибшого вторгнення в Прованс, коли новостворена французька армія під командуванням Бонапарта перетнула перевал Сен-Бернар у його тилу та перерізала імперські сполучення постачання. Австрійці спробували прорватися на схід біля Маренго 14 червня. Мелас першим домігся перемоги, але занадто рано залишив поле бою, після чого початкова перемога обернулася повною поразкою. Потім він уклав Алессандрійську конвенцію з Бонапартом, згідно з якою він мав евакуювати Італію та відступити за Мінчо. Незабаром після цього він став командуючим генералом у Богемії, пішов у відставку в 1803 році та помер 31 травня 1806 року в Ельбетейніці.