Feldmarschal Joseph Lothar von Königsegg-Rothenfels (1673–1751)
Майбутній імперський фельдмаршал і президент Придворної військової ради Йозеф Лотар фон Кенігсегг-Ротенфельс народився 17 травня 1673 року.
Фельдмаршал Йозеф Лотар фон Кенігсегг-Ротенфельс (1673–1751)
Граф Леопольд Вільгельм фон Кенігсегг-Ротенфельс (1630–1694)
Лотар був одним із молодших синів графа Леопольда Вільгельма фон Кенігсегг-Ротенфельса від його першого шлюбу з Марією Поліксеною, графинею Шерфенберг. Тому батьки планували для нього духовну кар’єру та віддали до єзуїтської школи в Безансоні. Пізніше, у віці 16 років, Лотар став каноніком у Зальцбурзі та Пассау. Потім він мав завершити навчання на папського камергера в Римі. Однак він покинув Рим і приєднався до імперської армії, яка в цей час воювала проти турків в Угорщині.
З 1691 по 1699 рік Лотар служив у кірасирському полку «Гогенцоллерн» (Kürassier-Regiment „Hohenzollern“) під час війні проти турків. Потім він брав участь у Війні за іспанську спадщину (1701–1714) в Італії під командуванням принца Євгена Савойського. 5 жовтня 1702 року його призначили оберстом, а 12 січня 1703 року він вже отримав власний піхотний полк. 13 січня 1705 року Лотар був підвищенний у ранзі до генерал-фельдмаршала, а 11 квітня 1708 року — до фельдмаршал-лейтенанта. Під час війни він продовжував служити в Італії, відзначившись у битві під Турином (1706) і залишившись комендантом фортеці Мантуя. Наприкінці війни граф Лотар відіграв важливу роль у дипломатичних переговорах щодо мирної угоди.
У 1716 році він у Брюсселі одружився з мадемуазель Марі-Терез де Ланнуа, однак цей шлюб залишився бездітним.
Кенігсегг в 1714–1717 роках був командувачем австрійських військ у щойно надбаних Австрійських Нідерландах. 13 травня 1716 року йому надали ранг фельдцугмейстера. Між 1718 і 1722 років він брав участь у дипломатичних місіях до Парижу, Дрездена та Варшави. З 1722 року Кенігсегг командував у Трансільванії, де 16 жовтня 1723 року був підвищений до фельдмаршала. Незабаром після цього йому знову було доручено дипломатичні місії в Гаазі та Мадриді. З 1728 року Кенігсегг був віце-президентом Придворної військової ради.
Під час Війни за польську спадщину (1733–1735/38) Лотар прийняв верховне командування в Північній Італії в липні 1734 року як наступник покійного генерала Мерсі. Спочатку він оборонявся проти франко–іспанської коаліції, а на початку вересня 1734 року успішно бився в авангарді біля Гарделли. Оскільки імперська армія вже втратила значну долю запасів, Кенігсегг вирішив вийти з табору й атакувати ворога. У цій операції Фрідріх Людвіг повів корпус із 10.000 чоловік проти міста Сан-Бенедетто, де знаходився штаб короля Карла Еммануїла. У битві при Квістелло і Бонданелло 15 вересня він зміг перемогти франко–сардинську армію і захопити весь ворожий табір. Ворог відступив, щоб поновити запаси, і завдав рішучої поразки імперцям у битві при Гуасталлі 19 вересня 1734 року. Наступного року імперські війська відійшли до Тіролю, і Кенігсегг склав там своє командування.
Після смерті принца Євгена Савойського Лотар у 1736 році став президентом Придворної військової ради. У наступній Російсько-австрійській війні з Туреччиною (1735–1739) Кенігсегг у 1737 році очолив обʼєднане військо. Але оскільки війна для Австрії склалася погано, наступного року йому довелося піти у відставку з усіх військових посад. Від імператриці Єлизавети Христини Брауншвейг-Вольфенбюттельській, дружині імператора Карла VI, він отримав посаду головного управителя, а його політична влада обмежувалася лише посадою міністра конференції (Konferenzministers). Кенігсеґгу все це закінчилося ще добре, оскільки деякі провідні австрійські військові офіцери були покарані ув’язненням у фортеці через невдачі у турецькій війні. Після приходу до влади Марії-Терезії в 1740 році граф був призначений Полковником спадкових земель та домашнього майна (Oberst-Land- und Hauszeugmeister). Виконуючи цю роль, він брав передусім дипломатичну участь у Війні за австрійську спадщину (1740–1748). Він розробив плани кампанії та вів переговори щодо виведення французької армії з Праги в 1743 році. У 1744 році він ненадовго був комендантом Відня, перш ніж обійняти командування Австрійськими Нідерландами. У битві при Фонтенуа (11 травня 1745 року) Кенігсегг командував австрійським корпусом. Після поранення граф повернувся до Відня, де займав лише посаду міністра конференції. Там він помер 8 грудня 1751 року бездітним у віці 78 років.