Карл Габсбург: архикнязь, престолонаслідник; цісар Австрії і король Угорщини в Галичі та околиці 1915–1917 (до 115-ої річниці звільнення міста від російської армії)

---

Андрій Чемеринський
Почесний краєзнавець України,
старший науковий співробітник
відділу охорони культурної спадщини
Національного заповідника «Давній Галич» 

В минулому 2024 р. виповнилася 110-та річниця з початку Першої світової війни, а в червні 2025 р. виповнюється 110-та річниця з часу звільнення Галича від російської армії. Впродовж 1914–1917 рр. Галич перебував в епіцентрі бойових дій, з ним як стратегічним пунктом річкових переправ були пов’язані військові плани обох воюючих сторін.

В призмі дослідження один з забутих та недосліджених епізодів міської історії Галича під час війни — відвідання міста Карлом Габсбургом. Подається наявна інформація щодо його візитів, згадки про дані факти в тогочасній пресі. На основі зібраної інформації, максимально здійснено опис кожного візиту архикнязя, а згодом цісаря до Галича; характеризуються їх особливості, вказуються локації пов’язані з подіями.

Метою статті є опис візитів члена родини монархії Габсбургів в якості представника вищого військового командування. Завдання поставлене автором — на основі віднайдених джерел описати та подати можливо цілісну картину щодо тих подій.

Особливістю статті є те, що окрім періодики, відтворення подій здійснюється на основі описів фотодокументальних джерел. Публікація інформує про місця зберігання фотодокументів, їхню назву та кількість.

Опрацьовані джерела дали змогу встановити кількість візитів Карла Габсбурга до Галича та околиці, вказати їхнє хронологічне датування. Стаття дає змогу доповнити наявні дані про відвідання міста визначними особами. Матеріал викладений в статті буде корисним для подальшого використання у дослідженнях присвячених Галичу у 1915–1917 рр., доповненні текстів тематичних екскурсій присвяченим об’єктам локальної історії. В науковий обіг інформація та джерела вводяться вперше.

Влітку 1915 р. в історії Галича відбулися дві важливі події: у червні місто було звільнено від російських військ, а вже в липні його відвідав престолонаслідник трону Габсбургів, архикнязь Карл (з листопада 1916 р. — цісар Карл І). Це не єдиний момент пов’язаний з відвіданням міста Габсбургами за 146-річну спільну історію (у 1772–1918 рр. Галич належав до складу Дунайської монархії). Представники династії в різні часи відвідували місто:

• зокрема, цісар Йосиф ІІ (1741–1790) перебував тут 27 липня 1773 р., 11 червня 1783 р., 19 липня 1786 р.;
• цісар Франц Йосиф І (1830–1916), 15 вересня 1880 р.;
• архикнязь Франц Карл Австрійський (1802–1878, батько цісаря Франца Йосифа І) проїздив у серпні 1827 р.;
• архикнязь Леопольд Сальватор Габсбург-Тоскана (1863–1931) з дружиною Бланкою (1868 – 1949), 26–28 серпня 1891 р.

Вияви спільної історії були не тільки в настінних портретах цісарів у адміністративних будинках та приватних домівках галицьких міщан, виконанні народного гімну «Боже, буди покровитель» в храмах міста, урочистостях з нагоди дня народження цісаря, а й в кількарічному житті міської громади майже безпосередньо на бойовій лінії під час Першої світової війни, службі мешканців у складі підрозділів австрійської армії. Згідно наявної на даний час інформації, в 1914–1918 рр. 124 мешканці міста служили в різних родах зброї монархії; з них загинули — 15, були пораненими — 61, попали в російський полон — 48.

Підставою для дослідження і висвітлення перебування останнього представника династії Габсбургів в Галичі у військовий час стали випадково віднайдені кілька фотографій та письмових згадок. Ці відомості досить скупі, проте на їхній основі можна гіпотетично відтворити епізоди даної сторінки історії. Фактично, в науковий обіг вперше вводиться інформація про подію та іконографічний матеріал.

 І. Джерельна база фотографій.

Як вище вказано, основним джерелом інформації про відвідування Галича Карлом Габсбургом є фотографії 1915 та 1916 років. Вони є цінним матеріалом для історії міста, його релігійних громад, пам’ятних споруд. В процесі дослідження вдалося знайти чотири основні масиви даних, в яких зберігаються ці світлини. Доцільно подати дані про їхнє місце збереження, загальний опис — для популяризації і використання в роботі всіх зацікавлених локальною історією.

Головним місцем згромадження архівних фото є Військово-історичний музей у Відні (Heeresgeschichtliches Museum). Джерельна база відносно Галича містить 15 світлин, на підписах до них як «ерцгерцог» (архикнязь) вказаний на 8, як «цісар» на 7, на 1 два титули подаються одночасно. Фактично до факту перебування в Галичі та околиці відносяться 14 світлин, 1 – долучена і підписана помилково. Всі фотографії стосуються липня 1915 р. Також важливою у цьому контексті є Австрійська національна бібліотека (Österreichische Nationalbibliothek, ONB). Тут міститься 10 світлин, з них 4 датовані — 24.08.1916, 3 датовані 20.09.1916, одна — 23.09.1916, одна — 23–25.07.1915. Важливими є фото з приватного інтернет-ресурсу «Heeresgeschichten» (Австрійська Республіка). Тут подаються світлини з власного фотоальбому військовика корпусу Гофмана, з боїв у Карпатах та Галичині. П’ять з них відносяться до перебування спадкоємця трону в липні 1915 р. у Галичі. Світлини мають свою назву в альбомі.

Слід сказати, що також в ряді видань та публікацій, як воєнного часу, так і післявоєнного, характерним є використання світлини архикнязя Карла на інспекції бронепотяга в Галичі — без зазначення цієї локації.

 ІІ. Перший візит архикнязя та престолонаслідника Карла Габсбурга до Галича, 23–25 липня 1915 р.

Відома австрійська дослідниця, д-р Елізабет Ковач (Elisabeth Kovács, 1930–2013), професор сучасної австрійської історії факультету філософії у Відні, член комісії істориків, у процесі беатифікації австрійського імператора Карла І уклала перелік його подорожей спершу як архикнязя і престолонаслідника, а згодом цісаря та короля за період 1914–1921 рр. У її реєстрі, який є найповнішим на даний час, Галич згадується тільки в 1917 р., натомість безпосередньої згадки міста у 1915 та 1916 роках немає (зокрема, дата перебування архикнязя тут в липні 1915 р. у Е. Ковач подається, як ймовірне перебування на північному фронті), а перебування у серпні–вересні 1916 р. не деталізоване щодо Галича і вказується як маршрут «25–27 серпня, Ходорів–Відень–Ходорів», «24–25 вересня, Ходорів–Відень–Пайербах–Райхенау».

Наявна іконографічна база та тогочасні нечисленні публікації допомогли заповнити прогалини і з’ясувати, що Карл Габсбург перебував в Галичі та його околицях в 1915, 1916 та 1917 рр. (Іл. 1)

Незважаючи на бої, які тривали на даному плацдармі в травні–червні 1915 р. і передували першому візиту архикнязя, військові знищення оминули місто. З будинків не згорів жоден, не було знищень; проте помешкання всіх, хто евакуювалися, були пограбовані. У будинках бракувало дверей і вікон, які раніше були використані як матеріал для опалення. Місто поступово поверталося до звичного ритму життя.

До Галича архикнязь прибув на своєму потужному автомобілі «Gräf & Stift 40/45HP» (фаетон) виготовленому австрійським виробником у 1913 році (цікаво, що даний автомобіль зберігся в Австрії до сьогодення). Цей автомобіль дозволяв швидко пересуватися тогочасними дорогами Галичини; його характеристики були такі: кінські сили/кВт: 45/33 при 3000 об/хв., 4-циліндровий чотиритактний рядний двигун (по 2 блоки циліндрів кожен), 4000 куб. см. (Іл. 2)

Погода під час перебування в Галичі та околиці була літня і тепла, тому відкидний верх фаетону було опущено. Разом з автом архикнязя в кортежі був ще один автомобіль супроводу з суцільнометалевим кузовом (в ньому серед інших їхав камергер Зденко Лобковіц. Стан доріг в Галичині, а тим більше у військовий час, був не найкращим, проте автомобілі прибули до міста в чистому, не забрудненому вигляді.

Архикнязь Карл був одягнутий відповідно до пори року, під час перебування в Галичі на ньому був мундир з відзнаками генерал-майора.

Детальна і послідовна програма його візиту не відома; важко встановити, скільки часу стосувалося побуту в місті, а скільки перебування в околицях — тому проведений тут час можна описати в основному завдяки вищезгаданим світлинам та письмових згадкам.

У Галичі архикнязь був як у середмісті, так і на Замковій горі (остання, 17 років перед цим, рішенням магістрату від 2 грудня 1898 р. була названа горою Франца Йосифа І на честь 50-річчя вступу правлячого цісаря на трон). Ймовірно, в першій частині свого побуту тут він знаходився в середмісті, а в другій — на Замковій горі.

На перехресті вулиць поруч дому нотаря Лева Гузара (1858–1923) (не збережений, сучасне перехрестя вулиць Ярослава Осмомисла й Івана Франка), престолонаслідник вийшов з автомобіля до вітальної делегації галицьких міщан. Дорога була встелена галуззям з зеленим листям. Загальна кількість присутніх — міщан та військовиків — становила близько сотні осіб. Зі східної сторони вулиці (сучасна назва — Ярослава Осмомисла) стояли в одній лінії представники римо-католицької громади (тримали розп’яття та костельні хоругви); в основному це були жінки і діти. Із західної сторони вулиці були вишикувані представники юдейської громади, переважно старші чоловіки.

Ймовірно, духовні провідники цих громад зверталися до архикнязя Карла з привітанням — на фотографіях зафіксовано його розмову з кимось з юдейської громади та римо-католицьким ксьондзом (ймовірно, це був о. Антоній Скальський, народжений в 1859 р., перебував на парафії в 1911–1918 рр., відомо що пізніше, в серпні 1917 р., йому було надано цісарем Військовий хрест за цивільні заслуги ІІ класу). Володіння німецькою мовою, як державною, на той час було нормою і проблем у спілкуванні не мало б бути. (Іл. 3a–3b)

На вулиці була присутня військова жандармерія в шоломах. Вздовж вулиці в північному напрямку, з обох боків, поруч будинків стояли військові, були вони і поміж натовпу людей. Архикнязь Карл відбув богослужіння у місцевому костелі Небовзяття Пресвятої Діви Марії (тепер — реконструйована будівля Народного дому), прослухав твори Гайдна (1732–1809) та Гуно (1818–1893) у виконанні військовиків (котрі мали власні музичні інструменти) та зустрівся з офіцерами (угорської національності — з огляду на герб Королівства Угорщини на пряжках їхніх ременях) поруч сакральної споруди. (Іл. 4)

Ймовірно, у саду плебанії (з південної сторони костелу) було облаштовано святковий стіл для архикнязя та офіцерів. Місце обрано у затишку, в тіні дерев. Умеблювання: довгий дерев’яний стіл накритий білою скатертиною, дерев’яні стільці. Сервірування столу просте: графин, стакани, тарілки; мінімум їжі. У прийнятті взяли участь близько 20 військових; архикнязь не сидів на чолі столу, розташовувався в середині. (Іл. 5)

З середмістя в автомобілі з архикнязем вирушив фельдмаршал Петер фон Гофман. На Замковій горі (тогочасна назва — гора Франца Йосифа) відбулося одразу кілька дій. Всі вони були в одній локації: на північно-західній стороні верхньої тераси, поруч руїн каплиці Св. Катерини, оборонної стіни та Шляхетської вежі. Тут на терасі, поруч північної сторони Шляхетської вежі, архикнязь перебував в оточенні офіцерів (близько 20), окрім своїх (австрійських і угорських), були присутні офіцери союзної армії — німці.

Фельдмаршал Петер фон Гофман ознайомив архикнязя Карла з картами військових дій (останній сидів на кріселку-лавці), поруч нього стояв фельдмаршал; камергер З. Лобковіц сидів на кріслі; штабні офіцери стояли позаду нього. (Іл. 6)

Також, архикнязь та фельдмаршал вдвох оглядали панораму північної сторони Дністра.

З верхньої тераси, спершись на офіцерську тростину, архикнязь спостерігав демонстровані йому навчання: дві групи вояків (по двоє в кожній) проводили західним схилом Замкової гори коней, утримуючи їх шнурами. Ймовірно, вправа полягала в тому, щоб вивести коней по стрімкому схилу, з долини вгору. Схил на той час був не заліснений, територія цілком проглядалася на відміну від сучасного стану; єдиною перешкодою був високий кут підйому. (Іл. 7)

Також, на замку архикнязь Карл в супроводі фельдмаршала Петера фон Гофмана, генерала Зденка Лобковіца та інших оглянув озброєння відділу скорострілів (хоча можливо, це були зразки трофейної зброї).

Ймовірним завершенням побуту архикнязя на замку став урочистий обід/вечеря. На терасі поруч руїн оборонної стіни було встановлено стіл та стільці (ті самі меблі, які раніше використовувалися для прийняття в саду плебанії). На одній зі збережених світлин зафіксовано цей епізод: офіцери вишикувані в дві лави, стоять з однієї сторони столу, а з іншої стоять архикнязь Карл (приймає звіт від ротмістра Штрайнца (Штайнца)) та фельдмаршал Гофман.  (Іл. 8). Безперечно, що архикнязь оглянув місце на терені котрого знаходився — руїни Галицького замку.

Також, на основі підписів до світлин, відомо що він відвідав один з підрозділів Легіону Українських Січових Стрільців. Архикнязю звітував сотник УСС Василь Дідушок (1889–1937). Після цієї події УСС у Відні видали офіційну поштівку під назвою «Tronfolger erzherzog Karl Franz Josef besichtint die Ukrainissche Legion, am 23.VII.1915» (щоправда, без означення місця події). Окрім УСС, престолонаслідник проінспектував один з батальйонів піхотного полку №103, відвідав бригаду полковника Генріха Больцано (1868–1918) — точне розташування перелічених військових частин відносно Галича невідоме. (Іл. 9)

На основі іконографічного матеріалу ідентифіковано тільки декількох осіб, які перебували поруч архикнязя в Галичі. Це: фельдмаршал Петер фон Гофман (1865–1938) — комендант корпусу, який звільняв Галич, генерал Лобковіц Зденко (1858–1933) — камергер архикнязя, ріттмейстер Штерніц.

Цікавими є тогочасні згадки про перебування престолонаслідника Габсбургів в Галичі. Щоправда, дві з них побачили світ тільки через два тижні після події. Так, Тівадар Легоцький (1830–1915), угорський археолог, історик, етнограф, дослідник історії Берегівського повіту, зафіксував у своїй праці (ймовірно, на основі публікацій часописів) наступне:

«…5 серпня 1915. Спадкоємець престолу. Хазари.
Спадкоємець престолу провів три дні в Корпусі Гофмана. Він був на лінії фронту і спостерігав за галицьким плацдармом та переходом через Дністер.
Він слухав месу в галицькому храмі, де військовий лікар і чотири офіцери виконували церковну музику Гайдна і Гуно. Відвідав людей караїмського віровизнання в Галицькій кенасі. Віруючі цієї єврейської секти є нащадками хазар… [переклад — А.Ч.]».

Більш детальною та інформативною про ці події є газетна стаття Ференца Мольнара (1878–1952), угорського письменника, військового кореспондента під час Першої світової війни, який безпосередньо перебував на той час в Галичі. Він описував цей факт так:

«Спадкоємець престолу в лінії
Ц.- к. прес-служба, серп. 5.
(Телеграма військового кореспондента з Сходу)
(Зі схвалення штабу преси)
Після довгих поневірянь на північному фронті я живу серед військ, які ведуть стійкі бої кілька тижнів – після найважчих боїв. На центральних вулицях маленьких сіл височіють тріумфальні арки, на державній дорозі, що веде до шанців, серед російських братських могил, стоять ворота із зеленого листя.
Скрізь прапори, святковий одяг і світлі обличчя: і вояки, і руські селяни вражені візитом спадкоємця престолу. Спадкоємець престолу відвідав угорські та австрійські війська, які воюють у складі німецької імперської армії, а вчора попрощався з корпусом під керівництвом генерал-лейтенанта Гофмана. Всі досі перебувають під надзвичайним впливом цього візиту.
Спадкоємець престолу провів у корпусі Гофмана три дні. Він перебував у перших рядах дивізії, спостерігав за позиціями росіян проти нас, і там – у строю, приколював медалі воїнам на груди.
На Галицькій горі, звідки він керував однією з найбільших битв штабу корпусу Гофмана – штурмом Галицького плацдарму та форсуванням Дністра, він перебував довго і докладно працював над планами боїв. Він також відвідав кінноту корпусу, один із загонів якої є справді визначною пам’яткою північного поля битви; потім уважно оглянув ще одну особливість корпусу – майстерню за фронтом, яку солдати облаштували своїми силами.
Він побував в артилеристів і довго спостерігав зі спостережного пункту за дією наших гармат. Це була щемлива сцена – поезію якої можуть відчути лише ті, хто живе тут, на полі бою, – коли старі карпатські воїни вишикувались перед спадкоємцем престолу, вони вже колись стояли перед ним і вже воювали в страшних карпатських боях весною.
Знесилені, але зі свіжим бойовим духом старі люди стояли перед спадкоємцем престолу, і коли ерцгерцог нагадав їм про свій перший візит, один за одним, у всіх, одного за другим, на очах виступили сльози. Позаду гриміли їхні російські постелі, перед ними глибоко зворушений стояв молодий спадкоємець престолу, а люди похилого віку стояли щільними рядами в рівному ряді і плакали. Це була чудова мить, епілог Карпатської війни, лютого зимового походу, який представляв усю славу нашої армії.
У костелі в Галичі була відправа, під час якої військовий лікар і три унтер-офіцери, які привезли на фронт свої музичні інструменти, виконували церковну музику Гайдна і Гуно. Літургію відправляв старий галицький священик, якого росіяни так жахливо катували в період свого панування. Це було справді велике церковне свято визволення.
Старовинний маленький костел був заповнений офіцерами корпусу Гофмана, які супроводжували спадкоємця престолу та святкуючих громадян. Перед від’їздом спадкоємець престолу також відвідав синагогу галицької єврейської секти, релігійні родини караїмів.
Послідовники цієї секти проживають переважно в Галичі і вважають себе нащадками хозарів. При від’їзді спадкоємець престолу високо відгукувався про вояків корпусу, серед яких представлені майже всі народи монархії, але більшість із них – угорські хлопці.
Після року сповненого боротьби та страждань, тут на фронті, є сяюча воля до боротьби та досконала впевненість. Навіть найсуворіша дисципліна не змогла втримати вояків під час зустрічі спадкоємця престолу, від помахуванням кепі на дулах рушниць і гучних вигуків [переклад — А.Ч.]».

У цих двох угорських повідомленнях є ще один цікавий епізод з перебування архикнязя в Галичі — відвідання кенаси караїмів і спілкування з представниками їхньої громади. Також, показано позитивний настрій військовиків від зустрічі з престолонаслідником, хоча, звичайно, стаття військового кореспондента написана з елементами пропаганди.

На жаль, на даний момент не відомі описи візиту архикнязя Карла з української сторони (українська та польська інтелігенція в більшості перебували на евакуації). Єдиною і неповною згадкою є короткий фрагмент спогадів зі щоденника громадської діячки, педагога Іванни Блажкевич (1886–1977). В ньому вона згадала про проїзд архикнязя через Залукву (передмістя Галича, де проживала на той час), позитивне ставлення місцевого населення — селянства — до події і його бажання побачити сановну особу. Основна частина тексту спогадів щодо цього моменту не вціліла, збереглося тільки кілька абзаців, які описують підготовку до події:

«…25 липня. Рано розійшлася вістка, що через Залукву їхатиме австрійський престолонаслідник Карло. Забули люди про пошесть, всі збираються вітати архикнязя.
Я з Марійкою постановила остатися в хаті. Не вдалося. Осібно до нас прийшов заступник війта, погрожуючи нам підозрінням про москвофільство, якщо не візьмемо участі в повітанні Карла. Знаючи, що від такої погрози лише крок до шибениці, пішли ми на параду. Тут знову стріла нас догана, що ми не вдягнені по святочному.
Раді-не-раді вертаємось домів. Марійка бере мою шовкову блюзу, я вдягаю народний костюм і знову йдемо на гостинець виглядати кронпринца. Ганя, розуміється, теж там, і діточок мусила зі собою забрати, а хату довелося лишити на Божу ласку…».

Таким чином, під час першого відвідування Галича архикнязь і престолонаслідник Карл Габсбург відвідав в Галичі та околиці: Замкову гору (робота над військовими планами, навчання з кіньми, огляд трофейної зброї, урочисте прийняття з офіцерами); костел (участь у відправі, урочисте прийняття офіцерів); кенасу караїмів (зустріч з представниками караїмської громади); проінспектував кавалерійські та артилерійські підрозділи корпусу Гофмана, підрозділи Легіону УСС, піхотного полку №103, бригаду полковника Больцано; відвідав польову майстерню.

ІІІ. Другий і третій візити архикнязя та престолонаслідника Карла Габсбурга до Галича, 24 серпня та 20 і 23 (29) вересня 1916 р.

В червні 1916 р. архикнязь Карл був головнокомандувачем частини Східного фронту і командував кількома арміями між Бродами та Карпатами. У рамках цього командування він оглянув підлеглі йому частини.

Літо–осінь 1916 р., на відміну від липня 1915 р., відрізнялися зміною військової ситуації в околицях Галича. Під час Брусиловського наступу лінія фронту проходила фактично поруч міста, російські війська артилерією обстрілювали Галич і спричинювали пожежі, вони здійснювали спроби наступу з північної та східної сторін; було завдано значних руйнувань забудові міста.

Подібно, як і в 1915 р., не відома програма перебування архикнязя в місті — чи взагалі він перебував в середмісті Галича, чи тільки в його близькій околиці. Окремі фрагменти можна описати знову ж виключно на основі фотофіксації.

У серпні–вересні архикнязь зафіксований одягнутим в мундир генерала інфантерії.

24 серпня 1916 р. архикнязь Карл проінспектував бронепотяг (panzerzug Nr. 2) поруч Галича. На світлинах відображено звіт команди бронепотяга перед престолонаслідником, перехід останнього з групою з шости офіцерів вздовж вагонів. З огляду на ландшафт, можна припустити, що фото зроблено на віддалі до 1 км від залізничного двірця в Галичі, можливо як в північному, так і південному напрямку). (Іл. 10)

20 вересня 1916 р. він перебував на артилерійських позиціях західніше від Галича, оглядав ситуацію з спостережного пункту. Тут він був з німецьким генералом Германом фон Оппельн Броніковським. Ймовірно, ці позиції знаходилися на місці земляних фортифікаційних укріплень — австрійських фортів, побудованих наприкінці ХІХ ст. над берегом ріки Лімниця (на захід від сучасного с. Шевченкове, урочище «Карпиця»). Також, архикнязь Карл відвідав 60-й піхотний полк під командуванням Генріха Тейзінгера фон Тюлленбурга (15.3.1867–?) поблизу Галича.

23 вересня 1916 р. (також є інша дата 29.09. на ідентичному фото) він перебував поруч костелу і монастиря францисканців в селі Святий Станіслав (4 км від Галича, сучасна назва с. Шевченкове). Ймовірно, він оглянув цю пам’ятку спільної українсько-польської історії; на тогочасній світлині його зафіксовано перед головним порталом костелу спільно з невідомою цивільною особою та німецьким офіцером (можливо, генералом Германом фон Оппельн Броніковським). З огляду на осінню пору року, архикнязь та німецький офіцер одягнуті в шинелі. (Іл. 11)

ІV. Четвертий візит Карла Габсбурга, цісаря Австрії та короля Угорщини до Галича, 4–7 серпня 1917 р.

Інформацій про цей візит, окрім згадки в переліку поїздок підготованому вищезгаданою австрійською дослідницею д-ром Е. Ковач, немає. Згідно її досліджень, ця поїздка відбулася 4–7 серпня 1917 р. з нагоди звільнення Чернівців, за маршрутом Пайєрбах–Райхенау–Галич–Коломия–Чернівці–Боднарів–Паєрбах–Райхенау.

В цій поїздці Карл Габсбург вже був у гідності цісаря Австрії та короля Угорщини ( отримав престол після смерті Франца Йосифа І в листопаді 1916 р.). В поїздці цісаря вчергове супроводжував генерал З. Лобковіц. На відміну від попередніх поїздок (з відзнаками генерала), цісар був одягнутий у мундир з відзнаками фельдмаршала.

Галич в цей період вчергове повертався до нормального ритму життя, оскільки місяць перед цим (10 липня 1917 р.) був звільнений від російських військ, які вчергове короткочасно його захопили під час Офензиви Керенського.

З огляду на те, що збереглася фотофіксація візиту цісаря до Коломиї та Чернівців під час даної поїздки, залишається сподіватися, що можливо з часом будуть віднайдені матеріали візиту до Галича (якщо він справді відвідував місто в той час).

 V. Висновки. Збереження та вшанування пам’яті про події 1915–1917 рр.

Під час роботи над підготовкою матеріалу вдалося виявити і систематизувати іконографічні матеріали, присвячені візитам Карла Габсбурга до Галича та околиць, за місцем їхнього збереження, хронологією, змістовним наповненням. Опрацювання повідомлень в тогочасних пресових публікаціях, спогадах сучасників дало змогу описати окремі деталі цих візитів, встановити локації на котрих відбувалися події, зафіксувати прізвища окремих осіб та військові підрозділи, які приймали безпосередню участь в подіях.

Зібраний фактаж є дещо відмінним та доповнюючим до раніше опублікованих матеріалів фаховими австрійськими дослідниками, оскільки певні моменти ними були подані загально або не ґрунтувалися на повному масиві даних. Зокрема, в їхніх працях кількість візитів престолонаслідника до Галича подається в меншій кількості, ніж було насправді; не подаються відвідані місцевості та об’єкти поруч міста.

Перебування Карла Габсбурга, спершу як престолонаслідника, а згодом цісаря на даному терені є важливим моментом, як міської, так і мілітарної історії Галича.

Галич був лише одним з десятків міст, які відвідав впродовж Першої світової війни спершу архикнязь і престолонаслідник, а згодом останній цісар монархії Карл І Габсбург. Це одна з важливих сторінок міського минулого, будівель міста пов’язаних з визначними постатями історії. Звичайно, в порівнянні з іншими містами, як Галичини, так і Італії та ін., які відвідав Карл Габсбург, Галич суттєво відрізнявся, як зовнішнім виглядом, так і кількістю міського населення. Разом з тим, кількаразове відвідування міста представником династії у військовий час засвідчувало його стратегічне значення і роль у військових операціях.

Впродовж минулого століття частина об’єктів на яких перебував Карл Габсбург були зруйнованими, окремі перебудованими, проте, їхня історія вже тепер може бути доповненою новодослідженим фактажем.

Тогочасні жителі міста були лояльними громадянами Австро-Угорщини і радо вітали приїзд представника правлячої родини. Цісар Карл був монархом, який бажав якнайшвидше завершити війну і припинити кровопролиття, в своїй першій промові до народу пообіцяв: «…зробити усе можливе, щоб якнайскоріше відвернути жахіття і жертви війни, повернути благословенний мир», тому не випадково папа римський Іван-Павло II 3 жовтня 2004 року офіційно проголосив Карла Габсбурга блаженним католицької церкви «за творення миру і вірність Христу у вигнанні та хворобі».

З метою збереження пам’яті про австрійський період історії міста та події Першої світової війни у вересні 2019 р. в м. Галич на вулиці Ярослава Осмомисла встановлено інформаційно-туристичний стенд з тематичним наповненням на тему «Габсбурги і Галич». Місце встановлення стенду вибрано не випадково — тут в 1915 р. міська громада урочисто зустрічала архикнязя і престолонаслідника Карла.

Одна сторона стенда присвячена архикнязю Карлу; тут подано його біографію та фотографії, які фіксують зустріч. Стенд виготовлено приватним коштом історика, Почесного краєзнавця України А.Чемеринського та встановлено як подарунок місту з нагоди 25-ої річниці створення Національного заповідника «Давній Галич». (Іл. 12)