Стичинський І.В.
Віктор Данкль фон Красник народився 18 вересня 1854 року в Удіні (Венеція, адміністративний регіон Венеція-Джулія). Батько був капітаном австро-угорської армії з Відня. Після того, як батько вийшов у відставку, у 1865 році сім’я переїхала в місто Горіція (округ Венеція), де Данкль розпочав свою освіту: він навчався у німецьких гімназіях Горіції, потім Трієста, згодом — в кадетському корпусі Санкт-Пелтен і в 1870–1874 рр. — в Терезіанській військової академії у Вінер-Нойштадт (Нижня Австрія). Випускник в чині лейтенанта отримав призначення в 3-й драгунський короля Альберта полк, який тоді квартирував в Енсі. У 1877–1880 роках Данкль проходив навчання в Академії генеральнонго штабу у Відні, після чого з 1 грудня 1880 р. обіймав посаду в штабі 8-ї кавалерійської бригади в Празі. З 1883 р. служив у штабі 32-ї піхотної дивізії в Будапешті, потім в 11-му уланському полку в Тіролі. З січня 1896 р. обіймав посаду начальника штабу ХІІІ армійського корпусу (Аграм, тепер Загреб). З жовтня 1889 р. був шефом бюро Генерального Штабу. З квітня 1903 р. командував 66-ї піхотною бригадою (Коморно), а з травня 1905 р. — 16-ї піхотною бригадою в Трентіно. У липні 1907 р. він отримав призначення на посаду командира 36-ї піхотної дивізії (Аграм). З лютого 1912 р. командував ХІV армійським корпусом (Інсбрук) і був начальником оборони Тіроля і Форальберга.
Віктор Данкль фон Красник (Данкль фон Красник одягнений в генеральський мундир. Нагороди: Лицарський Хрест Ордена Леопольда, Знак За Службу для Офіцерів, Ювілейна Медаль 1898 р. і Ювілейний Хрест 1908 р.)
Через два роки почалася Перша світова війна. З початком мобілізації в серпні 1914 року Данкль був призначений командувачем 1-й Армією, яка розгорталася на р. Сян в районі Сінява-Ниско, зосереджуючи кавалерію на лівому фланзі. У розпорядженні Данкля перебували: І армійський корпус (далі — АК) генерала К. Кірбаха ауф Лаутербаха, V АК генерал-фельдцейхмейстера П. Пухало фон Брлога і Х АК генерала Г. Мейкснера. Крім цього, до складу армії входили: 3-я кавалерійська дивізія фельдмаршал-лейтенанта О. фон Брудермана і 9-а кавалерійська дивізія фельдмаршал-лейтенанта Л. Хауера. 1-а Армія мала 450 гармат.
З початком бойових дій армія Данкля завдавала удару на Люблін в терени між Віслою і Вепржем, де розгорталася 4-а російська армія генерала О. Є. Зальца. 17 серпня відбулося перше зіткнення російської кавалерії в Таневських лісах на південь від Красника. 20 серпня армія Данкля просунулася з рубежу річки Сян на північний схід. 23 серпня Данкль атакував силами І та V АК, ХІV російський АК і примусив його до відступу. Наступного дня були розбиті російський гренадерський корпус і XVI АК, а 25 серпня 4-а російська армія почала відхід до Любліна. В результаті боїв Данкль захопив до 6 тисяч полонених і 28 гармат і далі продовжив наступ, намагаючись охопити правий фланг 4-ї армії. 26 серпня перейшов у наступ на північному напрямку з метою завдати поразки супротивнику між Віслою і Холмом, після чого стрімко розвивати успіх на Люблінському напрямку. Намагаючись здійснити подвійне охоплення 4-й російської армії, основні зусилля були сконцентровані на лівому фланзі, проте XVIII російський АК, розташований на правому фланзі 4-ї армії, відбив усі атаки Данкля. На правому фланзі Данклю вдалося відтіснити гренадерський корпус і зайняти позиції на Порі східніше від Красника. В результаті подальших боїв Данкль своїм правим флангом захопив 31 серпня Красностав (невдовзі австро-угорські частини були вибиті звідти контрударом XXV АК), а 2 вересня — станцію Травники на дорозі Люблін-Холм. На початку вересня армія Данкля, правий фланг якої півкільцем оточували гренадерський, гвардійський, III Кавказький і XXV армійський корпуса, вичерпала можливості до наступу — втома військ досягла межі. 4–5 вересня частини 4-й і 9-й російських армій атакували позиції Данкля, частини якого чинили запеклий опір. У боях коло Посадова була розбита група ерцгерцога Йосипа-Фердинанда. 7 вересня біля Тарнавки був розбитий германський корпус генерала Р. фон Войрша, який раніше був доданий армії Данкля як посилення, і добитий Х АК 1-ї армії. Данкль був вимушений з великими втратами відійти за Віслоку.
Армія Данкля була залучена разом з 9-ю германською армією генерала П. фон Гінденбурга до участі у Варшавсько-Івангородський операції 28 вересня – 8 листопада. На початку операції армія розгорталася між Віслою і Сяном. 28 вересня Данкль виступив в район зосередження і рушив до Вісли. З 14 жовтня його частини виконували функцію прикриття, даючи можливість відійти 9-й германській армії в Польщі та австро-угорським військам в Галичині. 22 жовтня армія Данкля, підсилена корпусом Войрша, атакувала і потіснила III Кавказький корпус і XVII АК на Івангородському плацдармі. 24 жовтня російські війська несподівано атакували армію Данкля з обох флангів і змусили її відступити. 26 жовтня 9-та російська армія генерала П. А. Лечицкого вийшла у фланг армії Данкля, який почав відхід від Івангорода в район Кельце, де були обладнані сильні оборонні позиції. 1 листопада Лечицький прорвав фронт Данкля, а 2 листопада Данкль здав Кельце і почав відхід на Краків, втративши близько 15 тис. полоненими.
У листопаді армія Данкля, посилена Зведеним та II АК, повинна була завдати фронтального удару для нейтралізації російського наступу на Краків, проте через впертий опір операція зірвалася. 23–28 грудня 9-а російська армія завдала поразки армії Данкля в боях під Новим Корчином і відкинула її за Ніду. У травні 1915 р., після прориву російських позицій у Горлиці-Тарнув, армія Данкля брала участь у загальному наступі в Галичині, діючи в районі Карпат проти Карпатської групи 3-ої російської армії.
Пам'ятний значок із зображенням генерала Данкля для тих, хто служив в Тіролі
Віктор Данкль фон Красник
Після вступу у війну Італії, Данкль 23 травня 1915 р. був замінений генералом К. Кірхбахом ауф Лаутербахом і наступного дня призначений начальником оборони Тіроля, а також керував австро-угорськими військами, розгорнутими в Трентіно. Італійські війська, почавши наступ в Трентіно, вийшли на лінію Борго–Роверето–Ріва. 14 березня 1916 р. Данкль був призначений командувачем 11-й Армієй, розгорнутою в Південному Тіролі. У травні його армія разом з 3-ю армією генерала Г. фон Кьовесс Кьовессгаза під загальним командуванням ерцгерцога Євгена брала участь у наступі в Трентіно — атакували позиції суперника 15 травня, але вже до 27 травня наступ видихнувся, при цьому австро-угорські війська просунулися приблизно на 10 км. 30 травня наступ було зупинено. Потім італійські війська перейшли в контрнаступ і 25 червня розпочався загальний відхід австро-угорських армій в Трентіно, хоча італійцям і не вдалося відновити колишнього становища. 18 червня у зв’язку з погіршенням стану здоров’я Данкль залишив театр військових дій, але без хірургічного втручання не обійшлося — Данклю зробили опреацію на горлі. У січні 1917 р. він отримав призначення капітаном гвардії і став таємним радником. У липні 1918 р. також став командуючим полковником всій Лейб-гвардії.
Після війни Данкль був протектором Товариства увічнення пам’яті героїв. У 1925 р. став канцлером Військового ордена Марії-Терезії. У 30-х роках Данкль фон Красник виступав проти аншлюсу (об’єднання) Німеччини та Австрії. Данкль фон Красник помер 8 січня 1941 року в Інсбруці, похорони пройшли без надання військових почестей Вермахтом.
Віктор Данкль за час служби заслужив повагу як талановитий полководець Першої світової війни. За битву під Красніком і за інші заслуги імператор Карл І нагородив Віктора Данкля Командорським Хрестом Військового Ордена Марії Терезії і подарував титул графа. Пізніше титул було змінено на «граф фон Красник». Генерал-полковник Віктор Данкль фон Красник був шефом 53-го піхотного полку австро-угорської армії.