В 1762 році в Нюрнберзі було видано збірку, що присвячено однострою габсбурзького війська. 
Такі збірки друкарні робили на акварельному папері засобом гравюри чорною фарбою, а згодом фігури та подекуди пейзаж на тлі розфарбовували аквареллю або гуашшю та продавали. Майже як зараз роблять оловʼяних солдатиків. Та й призначені такі збірки були здебільшого для тих, хто захоплювався військовою мініатюрою, як посібник. Друкувати аркуші було легко, оскільки полки здебільшого відрізнялися між собою лише прикладним кольором (тобто коміра, обшлагів, лацканів, відворотів фалд тощо). Мода на збірки завʼязалася у XVIII сторіччі, коли армії стали постійними, а однострої шили за встановленим зразком — як правило це був обовʼязок шефа полку, дворянина, який не сплачував податків до скарбниці, але мав відбувати сам та з підлеглими військову службу для монарха. Тому шефами полків були лише найбагатші дворяни, а сами полки не мали нумерації, а називалися іменами шефів. У цій збірці назви підписані на вільному полі під фігурами. Біля них ще достатньо місця для власних коментарів.
Німецька піхота
Габсбурзька піхота, в залежності від того, де набирали до полків військовослужбовців — в доменах Габсбургів або Угорському королівстві — виключно формально була розділена на «німецьку» та «угорську».
Угорська піхота
До угорської піхоти також відносили «граничарів» — мешканців так званого «Військового кордону» з Османською імперією на Балканах, які за певні привілеї несли постійну військову службу. За своїми функціями вони були дуже схожі на козаків.
Німецька кіннота
Так само, як і піхота, кіннота була розділена на «німецьку» та «угорську». І якщо друга складалася виключно з легкої кавалерії, гусарів, то німецька з лінійної, драгунів.
