Духовний хрест за заслуги

---

Gestliches Verdienstkreuz

Духовна служба в австрійських сухопутних військах і військово-морському флоті завжди займала чільне місце в турботі про солдатів. Обов’язком священиків, офіційно званих «польовими капеланами» (Feldkurat), була щоденна турбота про духовне життя довірених їм чоловіків, а у випадку військового конфлікту – безпосередня служба прямо на полі бою, часто з ризиком для власного життя.

Командування армії добре усвідомлювало важливість військових священиків, тому Австрія однією з перших держав запровадила офіційну нагороду, призначену саме для цієї групи військовослужбовців.

«Хрест за заслуги для військових священиків» (Kreuz für Militärgeistliche) був заснований імператором Францом II 23 листопада 1801 року та був першою неорденською нагородою монархії у формі хреста (Měřička 1974, 1976). Згідно зі статутом, виданим 11 грудня того ж року, було вирішено нагороджувати золотими та срібними хрестами, причому 1-й ступінь, золотий хрест, був призначений для тих священиків, які відмінно та з ризиком для життя виконали свій обов’язок з військового душпастирства, включаючи турботу, на полі бою, а також іншим чином перед обличчям ворога. Срібним хрестом нагороджували за виняткову духовну опіку, взірцеве піднесення бойового духу підрозділів та за особисту участь у бою. Польові капелани, до того часу нагороджені «Почесною медаллю за заслуги», мали можливість попросити про заміну медалі на хрест. 9 травня 1911 року назву нагороди було змінено на «Духовний хрест за заслуги» (Gestliches Verdienstkreuz), поділений на I та II клас, тобто золотий та срібний хрести. Вимоги для його отримання залишилися без змін.

Сама нагорода являла собою порожнистий латинський пасійний хрест із золота вагою 6 дукатів (близько 21 г) або срібла (вага близько 17 г), висотою приблизно 58 мм та шириною близько 50 мм. У центрі хреста розміщувався круглий медальйон, покритий синьою емаллю, з написом «PUS/MERITIS» (Благочестивим заслугам), у золотого хреста з золотим текстом, у срібного хреста — зі срібним.

З 1859 року у зовнішньому вигляді центрального медальйона було внесено зміну: у золотого хреста медальйон відтепер покривався білою емаллю із золотим написом, у срібного хреста — як і раніше синьою емаллю зі срібним написом.

Від дати заснування до 1911 року «Золотий хрест за заслуги для духовенства» був вручений цим чоловікам — польовим та гарнізонним капеланам — за військову духовну опіку (за абеткою, в дужках країна військової кампанії або битва та рік нагородження):

1. Josef Aksanovic (Італія, 1848–1849),
2. Johann Baldauf (Тіроль, 1848),
3. Karl Bancalari (Сольферіно, 1859),
4. Josef Bednarovič (Італія, 1848–1849),
5. Georg von Bojtor (Італія, 1848–1849),
6. Adolf Czerhas (Італія, 1848–1849),
7. Anton Czerny (Пруссія, 1866),
8. Dionys Cserveny (Арбуґуано, 1859),
9. Thomas Fabian (Боснія і Герцеговина, 1878),
10. Didabus Fanisovich (Італія, 1848–1849),
11. Josef Franz, (Угорщина, 1848–1849),
12. Peter Gessiorowski (Угорщина, 1848–1849),
13. Johann von Goldberg (повстання у Відні, 1848),
14. Karl Grohmann (Франція, 1814),
15. Johann Guszkiewicz (Данія, 1864),
16. Franz Hinovsky (Угорщина, 1848–1849),
17. Bernhard Hroinatter (Асперн, 1809),
18. Johann Klerz (Італія, 1848–1849),
19. Ludwig Kiss (Пруссія, 1866),
20. Wenzel Kirchner (Пруссія, 1866),
21. Nicefor Kriss (Угорщина, 1848–1849),
22. Karl von Knebelsberg (Франція 1797),
23. Michail Kutuzow (Італія, 1848–1849),
24. Augustin Landt (Італія, 1848–1849),
25. Franz Laurentschitsch (Італія, 1848–1849),
26. Klement Litynski (Маджента, 1859),
27. Josef Mashizh (Італія, 1848–1849),
28. Johann Michal (Італія, 1848–1849),
29. Albert Milecetich (Лісса, 1866),
30. Bartolomeo Molnar-Veit (Італія, 1859),
31. Wenzel Môstl (Італія, 1848–1849),
32. Josef Nagy (Кульм, 1813),
33. Franz Ponocny (Угорщина, 1848–1849),
34. Sabas Poppovicia (Італія, 1859),
35. Karl Pospischel (Італія, 1859),
36. Johann Pospischill (Пруссія, 1866),
37. Johann Putscher (Франція, 1797),
38. Michael Rapp (Франція, 1797),
39. Dr. Anton Rocei (Італія, 1859),
40. Matthias Sablic (Гельголанд, 1864),
41. Karl Salzmann (Пруссія, 1866),
42. Stephan Schaffner (Італія, 1848–1849),
43. Josef Schmalzl (Італія, 1848–1849),
44. Josef Seidl (Сольферіно, 1859),
45. Alexander Schmid (Італія, 1859),
46. Jakob Schmidt (Італія, 1859),
47. Franz Sitarski (Пруссія, 1866),
48. барон Maximilian von Somerau (Франція, 1809),
49. Josef Sulak (Сольферіно, 1859),
50. Johann Szuphay (Італія, 1859),
51. Hugo Suschitzky (Угорщина, 1848–1849),
52. Dionys Thalson (Італія, 1859),
53. Franz Tscharmann (Італія, 1859),
54. Johann Tribaltschik (Сольферіно, 1859),
55. Robert Trykall (Італія, 1859),
56. Gustav Turinsky (Італія, 1848–1849),
57. Johann Wichta (Італія, 1859),
58. Anton Wolf (Італія, 1859),
59. Nikolaus Zitz (Італія, 1859)
60. Martin Zotterer (Тіроль, 1848).

Крім того, в обмін на отримані «Золоті почесні медалі», додатково отримали «Золотий хрест за заслуги для духовенства»:

1. Cesar Czeuker (Франція, 1794),
2. Josef Hotze (Франція, 1799),
3. Johann Kovalik (Франція 1799)
4. Anton Sicherer (Франція 1794).

З зазначеного періоду носіями одразу «Золотого» та «Срібного хреста за заслуги для духовенства» стали чотири польові капелани:

1. Wenzel Kirchner («Срібний» — Італія, 1859, «Золотий» — Пруссія, 1866),
2. Josef Nagy («Срібний» — Дрезден, 1812, «Золотий» — Кульм, 1813),
3. Dionys Thalson («Срібний» — Франція, 1813, «Золотий» — Італія, 1859)
4. Anton Wolf («Срібний» — Італія, 1848–1849, «Золотий» — 1859).

За той же період 1801–1911 років було вручено всього 55 «Срібних хрестів за заслуги для духовенства», тобто на девʼять менше, ніж «Золотих».

Спочатку хрест носили на нагрудній стрічці білого кольору з трьома ширшими червоними поздовжніми смугами. Після 1911 року хрест на цій стрічці вручався вже лише за заслуги, здобуті під час війни, заслуги в мирний час відрізнялися стрічкою чисто білого кольору. Стрічки складали у звичайний трикутник, і після коронації імператора Карла під час Першої світової війни можна було відрізнити заслуги, здобуті перед обличчям ворога, розміщенням золотих схрещених мечів на стрічці хреста.

Ситуація з кількістю вручених золотих і срібних хрестів різко змінилася під час Першої світової війни, коли золотих хрестів було вручено лише девʼять штук, тоді як срібних — 1935. Носіями цих «Золотих хрестів за заслуги для духовенства» були:

1. Emmerich Bjelik, апостольський польовий вікарій та єпископ (1915),
2. Andreas Vagas, польовий суперіор 1-го класу (1915),
3. Viktor Varady, (польовий суперіор 1-го класу (1915),
4. Paul Boldea, греко-католицький польовий священик (1916),
5. Jan Korsic, морський суперіор (1916),
6. Leonard Rendl, польовий консисторіальний директор при апостольському вікаріаті (1916),
7. Князь Max Sachsen, доктор богослов’я (1917),
8. Stephan Proskurnicki, греко-католицький польовий священник, носій «Срібного хреста» з 1915 року, загинув 1917 року,
9. Franz Josef Hámmerle, польовий курат («Срібний хрест» з 1915 року, загинув 1918) (Ludwigstorjf 1991).

Носіїв «Золотих хрестів за заслуги для духовенства» з періоду після 1911 року можна було знайти серед живих практично лише серед представників найвищого духовного управління збройних сил монархії — апостольських польових вікаріїв, польових консисторіальних директорів та польових суперіорів, не рахуючи двох нагороджених польових куратів in memoriam, тоді як «Срібні хрести» найчастіше вручалися рядовим польовим капеланам.

Отже, від 1801 року до кінця існування монархії було вручено загалом 73 золотих хрести та 1990 срібних. Сьогодні «Срібний Духовний хрест за заслуги» належить до рідкісних нагород, а «Золотий хрест» — до цілком виняткових.

Інформація з книги Ivan Koláčný «RADY A VYZNAMENÁNÍ Habsburské monarchie» (Nakladatelství Elka Press, Praha 2006), стор. 199–201.

---

Статут «Духовного хреста за заслуги»

Імператор Франц для військових священиків замість «Почесної медалі» як нагородження за заслуги перед обличчям ворога створив [цю нагороду] 23 листопада 1801 року. Цей «Духовний хрест розділений на 2 класи: золотий та срібний. Він має форму Хреста Страстей [Христових] з кінцями у вигляді листя конюшини, з білим і синім кольором центрального медальйону, з кожного боку, в якому золотий напис: «Piis Meritic» (За благочестиві заслуги). Стрічка біла з трьома червоними смужками.

Ті військові священики, які вже мали «Почесну медаль» під час заснування цього «Духовного хреста за заслуги», отримають нову нагороду після повернення [першої].

У 1911 році його величність призначила:

«Золотий Духовний хрест за заслуги» отримує назву: «Духовний хрест заслуг 1-го класу», а «Срібний Духовний хрест за заслуги» — назву: «Духовний хрест за заслуги 2-го класу».

Стрічка біла; за військові заслуги — біло-червона.

Статут

Декрет Придворної Канцелярії від 11 грудня 1801 р. на підставі Найвищого Рішення від 23 листопада 1801 р.

Його Величність вирішив відзначити видатні вчинки військового духовенства офіційними почесними відзнаками. У той же час було зазначено, що ці священнослужителі, які показав досвід останньої війни, мали можливість довести себе у двох типах достоїнства:

По -перше, суворо пов’язаний з небезпекою виконання свого обов’язку в духовному догляді військовослужбовців на полі бою, а (по -друге) в особистій участь у бою, з прямим контактом з ворогом, особистими діями проти ворога у формі командування і натхнення для бойових одиниць.

Щоб винагородити за перший тип заслуг, його Величність наказала зробити золоті та срібні хрести з заслугами з написом PIIS, який наказано носити на білих та червоних смугасті стрічки.

Другий тип заслуг присвячений існуючим золотим та срібним почесним медалям, які, однак, тепер також слід носити на біло-червоній смугастої стрічки.

Все вищезазначене буде донесено до відома команд, з записом, що хоча нагородження як з хрестом, так і з медалями не пов’язане зі збільшенням грошової допомоги нагородженого, його Величність схильна рекомендувати це нагородження як Перевага у визначенні суду присудженої.

---

Награда из коллекции Филиппа Кузнецова (Чехия):

«Духовный Крест Заслуг Второй степени на Красно-белой ленте»