«Ерцаз»-підрозділи створювали з числа мобілізованих, яких або закликали до війська під час війни, або повертали у свої частини тих, хто колись вже відбули дійсну військову службу та перебували в резерві. В ерзац-сотнях та ерзац-батальйонах (якщо це відбувалося в частинах, де було кілька батальйонів, тобто, наприклад, полках) мобілізовані проходили підготовку або перепідготовку, згодом з них формували «маршові» частини та відправляли на фронт з метою компенсувати бойові втрати частини.
Сапери відносилися до інженерних військ. Службу було створено в 1912 році. На саперів було покладено функції ведення всіх видів фортечних робіт, будівництва польових укріплень, проведення підривних робіт, будівництво всіх видів тимчасових мостів, обслуговування звичайних шляхів і залізниць, а також прокладка телеграфних ліній. В ході Першої світової війни додатково було заведено буріння та гірничо-шахтну справа, що вплинуло на ведення війни проти Італії в Доломітових Альпах — на горах Лагацуі (Kleinen Lagazuoi), Коль-ді-Лана (Col di Lana) та Пасубіо (Monte Pasubio).
На фото добре видно особливості польових одностроїв інженерних частин: оскільки інженерів екіпірували спеціальним невеликим «саперним» ранцем, до якого кріпили різноманітний шанцевий інструмент, то шинель носили не на ньому, а у скатці через ліве плече. Замість черевиків вдягали невисокі чоботи, які не забивалися брудом під час земельних робіт. Озброювали інженерів не довгими гвинтівками, а короткими штуцерами — різновидом карабіну з можливістю кріплення плечового ременя, щоб носити зброю на плечі, та кріпленням до багнету.