«Дари любові» та «Різдво в окопах»

---

Дмитро Адаменко

Серед безлічі християнських свят найголовнішими є два, пов’язані з народженням та воскресінням Христа — Різдво і Великдень. Якщо другий — це привід для загальних веселощів, то перший й зараз залишається суто сімейним, камерним. Чи можливо зберегти різдвяний затишок на фронтах Першої світової війни в оточенні чужих людей і в постійному очікуванні смерті? Відповідь на це запитання спробувало знайти австро-угорське військове командування.

З початком війни бійці, що пішли на фронт, не були впевнені в тому, що знову побачать своїх близьких. Саме під Різдво, коли накочувалися спогади про сім’ю, накритий стіл та вбрану ялинку, серце солдата в окопі мало стискатися особливо сильно.

Найчастіше австро-угорські солдати не могли навіть мріяти про «різдвяне диво» 1914 року на Західному фронті — раптове Різдвяне перемир’я. Адже на Південному фронті їм протистояла православна Сербія, а на Східному — православна Росія, які святкували Різдво двома тижнями пізніше за юліанським календарем. І все ж подекуди солдати протиборчих сторін, втомлені від кровопролитних боїв Галицької битви, припиняли вогонь за мовчазної згоди своїх командирів.

Габсбурзьке керівництво не стало чекати, поки війна переросте в затяжний конфлікт — уже в серпні 1914 року у складі Військового міністерства спільного війська (k.u.k. Kriegsministeriums) було створено Управління військового опікування (Kriegsfürsorgeamt). На нього поклали функції залучення цивільного населення Австро-Угорщини до збору грошових і матеріальних засобів, а також відправлення зібраного в чинну армію чи на промислові підприємства. До створення управління були залучені австро-угорська Організація Червоного Хреста (Roten Kreuz) та її підрозділ Бюро військової допомоги (Roten Kreuz Kriegshilfsbüro).

Під час війни Управління військового опікування ініціювало такі постійні та періодичні акції:

• зі збору подарунків (так звані «Дари любові» (Liebesgabenaktionen)) для військовослужбовців чинної армії (Aktionen «Für die Soldaten im Felde»);
• різдвяні подарунки (Aktionen «Weihnachten im Felde»);
• великодні подарунки (Aktionen «Ostern im Felde»);
• подарунки до дня народження імператора (Aktionen «Kaisers Geburtstag»);
• акції зі збору теплих речей «Захист від холоду» (Aktionen «Kälteschutz»);
• організація «Солдатських домів» (Soldatenheime) за аналогією з офіцерськими казино, але з акцентом на облаштування бібліотек та забезпечення їх свіжою періодикою;
• створення польових кінотеатрів (Feldkinos);
• збір коштів для допомоги військовополоненим, що перебували в Росії (Liebesgaben für die Kriegsgefangenen in Rußland).

Цікаво, що серед «дарів любові» були солодощі, які упаковували в спеціальні мішечки з кольорового вощеного паперу, на які часто наклеювали патріотичні картинки або просто писали побажання.

Щоб зібрати кошти, управління не тільки зверталося до народу із закликом здавати гроші, а й організовувало виготовлення та продаж актуальних мап театрів військових дій, поштових марок, пам’ятних каблучок, сувенірних значків, періодичної преси й військових листівок.

Зупинимося трохи докладніше на сувенірних значках. Під час війни серед військовослужбовців поширилася мода на значки, які стали носити на головних уборах, через що ті отримали назву «значки на кепі» (Kappenabzeichen). Охочі купували їх за свій рахунок, намагаючись таким чином висловити свої політичні уподобання, прихильність до вищих командирів, приналежність до з’єднань і підрозділів, участь у будь-яких подіях узагалі та військових операціях зокрема. Умовно їх можна розділити на «пропагандистські», «пам’ятні» та «імпровізовані». До «пам’ятних» можна сміливо віднести значки, присвячені зустрінутим на фронті Різдвам — вони свідчили про термін перебування людини в чинній армії. Таким чином, боєць міг носити на голові свою військову біографію. Такими значками не гребували ані солдати, ані офіцери, ані навіть генерали.

Для проведення акцій «Різдво в окопах» Управління військового опікування закликало населення збирати в принципі ті ж подарунки, що й під час акцій «Дари любові». Проте різдвяні акції мали дві особливості. По-перше, трудівники тилу охочіше розлучалися зі своїми накопиченнями саме до цього, «домашнього» свята, можливо, сподіваючись, що подарунок з дому отримає і їхній член сім’ї, який перебуває на фронті.

По-друге, Управління закликало обдаровувати не тільки своїх військовослужбовців, а й бійців союзницьких армій. Таким чином, у грудні 1914 року різдвяні подарунки отримали німці й турки, а в 1915 році — і болгари. Акції «Різдво в окопах» проводилися чотири рази — в усі військові роки, крім 1918-го.

17 грудня 1914 року з Північно-західного вокзалу Відня на фронти відправили шість повністю завантажених поїздів із подарунками. Кожен поїзд супроводжувала озброєна охорона на чолі з двома офіцерами. 5-й «залізничний» відділ військового міністерства спільного війська (5. E. B. Abteilung der k.u.k. Kriegsministeriums) заздалегідь детально розписав, куди, коли і які вагони для якої армії мають потрапити. Усе було організовано настільки чітко, що фронтовики отримали подарунки якраз напередодні Різдва.

Акції «Різдво в окопах» 1915 і 1916 років були проведені подібним чином, хоча й стали набагато більшими за обсягом, зажадали більше капіталовкладень і зіткнулися з дефіцитом та зростанням цін. Загалом під час акцій 1914–1916 років було зібрано подарунків на 4 671 617 крон. Товари були відправлені в 37 880 коробках, для чого використали 351 залізничний вагон.

Звісно ж, жодні «дари любові» не могли замінити бійцям сімейного вогнища, а солодощі в різнокольорових кульочках ніяк не компенсували свист куль і розриви снарядів. Жодні значки та листівки не допомагали забути загиблих і поранених товаришів та позбутися нічних жахів. І все ж варто визнати, що командування австро-угорських збройних сил докладало всіх можливих зусиль, щоб не була втрачена та тонка нитка, яка пов’язує людину з сім’єю і домом.

---

Ця стаття була оприлюднена 1 січня 2019 року російською мовою на сайті «Warspot» білоруського проєкту «World of tanks»