Петлиці Легіону УСС в 1914–1918 рр.

Максим Ющенко

Легіон Українських Січових стрільців (УСС) — добровольча військова формація з українців-громадян Австро-Угорщини, що була створена в 1914 р. з початком Першої світової війни та діяла в складі австрійського війська до кінця війни в 1918 р. Після розвалу Австро-Угорщини Легіон УСС взяв активну участь в Перших Визвольних змаганнях в складі Галицької армії. Весь період існування Легіону УСС бажання його вояків підкреслити свою належність до окремого національного українського підрозділу зумовлювало використання нерегламентованих відзнак та елементів уніформи.

Найбільш відомою та легко впізнаваною відзнакою була «чічка» — кругла кокарда з матерії в національних синьо-жовтих кольорах, яку носили збоку на солдатських та офіцерських кепі. Також використовувалися нарукавні синьо-жовті стрічки (не набули широкого поширення), різні патріотичні значки як довоєнних українських організацій, так і випущених вже в період існування Легіону УСС.

З уніформою в перші місяці існування Легіону УСС ситуація була досить складна. За умовами імператорського патенту, на підставі якого формувався Легіон, уніформою, спорядженням та зброєю він мав забезпечуватися самостійно, за власні кошти. Цим питанням займалася Українська Боєва Управа та окремі представники. Фактично всі кошти збиралися з пожертв та власних заощаджень. Крім того, формування Легіону УСС відбувалося під час стрімкого розвитку російського наступу на Галичину і поразки та відступу австрійського війська. Це створювало серйозні організаційні проблеми, а також змусило перевозити добровольців зі Львова спочатку до Стрия, а потім взагалі на Закарпаття. Як наслідок, непроста задача повністю забезпечити 2500 добровольців, прийнятих до Легіону УСС, розтягнулася в часі і не могла бути легко вирішена.

При оголошенні набору добровольців у серпні 1914 р. члени довоєнних українських парамілітарних організацій «Сокіл», «Січові стрільці» та ін., що зголосилися до вступу в Легіон УСС, приходили в уніформі цих організацій. Відповідно, першими петлицями з ранговими відзнаками стали прийняті в цих організаціях зразки, але вони не поширювалися на решту легіонерів. Більшість же інших добровольців приходила в своєму цивільному одязі.

Потягом осені 1914 р. легіонерів поступово одягають в закуплену  армійську уніформу (вживану), переважно австрійського ландверу та ландштурму, а також  угорського гонведу. Уніформа ландверу та ландштурму мала петлиці зеленого кольору (grasgrün), уніформа гонведу мала сірі петлиці (schiefergrau). Скоріше за все, з цими ж петлицями уніформа надходила і до Легіону УСС. З полків спільного війська уніформа могла надходити з петлицями належних цим полкам кольорів. Наприклад, під час перебування на Закарпатті у вересні 1914 р. частину форми легіонери отримали від запасного батальйону 35 піхотного полку, що стояв тоді в Мукачеві. Цей полк мав петлиці світлочервоного кольору (krebsrot). Старшини, які переводилися до Легіону УСС, прибували у формі з петлицями кольору свого полку або роду військ. Таким чином, восени 1914 р. вояки Легіону УСС одночасно носили уніформу як парамілітарних організацій (в т.ч. і шапки «мазепинки»), так і різних полків австрійського та угорського війська, з петлицями різних кольорів чи взагалі без них. Все це надавало воякам Легіону дуже строкатий вигляд, що підкреслювалося також і різноманітним озброєнням.

Зрештою, наприкінці 1914 — на початку 1915 р. питання уніформи, екіпірування та озброєння вирішується — постачання перебирає на себе австрійське військове міністерство. Вояки Легіону УСС отримують нарешті повні комплекти австрійської стандартної уніформи, спорядження та зброю. Попри те, що Легіон УСС відносився до австрійського ландверу, замість зелених петлиць «прикладним кольором» для петлиць було визначено світлосиній (lichtblau). Найімовірніше, такий колір Легіону був наданий з тої причини, що всім новим полкам, які формували під час війни, надавався саме такий світлосиній колір для петлиць, на відміну від власного полкового кольору, що мали полки «довоєнного» формування (Дійсно, новостворені аж в 1917 році піхотні полки спільного війська всі отримали однаковий «полковий» колір петлиць, але це геть не стосувалося добровольчих формацій — так поляки взяли собі малиновий колір, а тірольский штандшютц — травʼянисто-зелений. — Тут і далі курсивом сірого кольору коментарі Д. Адаменко).

Протягом 1915 та більшої частини 1916 рр. в Легіоні УСС використовуються сині петлиці, лікарі та санітари носили чорні, санітарки-легіонерки, належні до товариства Червоного хреста, носили білі з червоним хрестом. Чи носили вояки технічної сотні, що виконували функції піонерів, належні їм сірозелені петлиці (stahlgrun), невідомо (слід зазначити, що технічні підрозділі у складі військових частин австро-угорського війська носили петлиці «полкового» кольору). Відмінності тонів та відтінків петлиць офіцерів, підофіцерів та рядових Легіону, видимі на різних фото, можуть пояснюватися як належністю до різних служб, так і різним матеріалом петлиць і умовами освітлення. Впевнено упізнаються лише чорні петлиці медиків (чорні петлиці належали лише лікарям, інший медичний персонал військової частини мав загальний однострій та додатково білу нарукавну повʼязку із зображенням червоного хреста).

З серпня 1916 р., для підкреслення національного характеру Легіону УСС, петлиці (вилоги) дещо змінюють:

Як характеристична відзнака на ковнірі для офіцерів і мужви Українського Леґіону є на кінці ясносиніх вилог, зглядно 1 цм. широкого паска пароль — поперечний пасок на 1 цм. широкий з жовтого сукна. Наказ по Легіону ч.66 від 7 серпня 1916 року».

Це зробило петлиці Легіону помітними серед петлиць інших полків армії.

Брак кольорового сукна (насамперед велика вартість кольорових фарбників для тканин) змусив австрійську владу скасувати кольорові петлиці для всього війська наприкінці 1916 р. Замість них наказом від 27.11.1916 р. запроваджувалися тонкі стрічки «прикладного кольору» полку, які нашивалися поперек коміру по місцю, де раніше був край петлиці. Це співпало із введенням у війську нового зразка мундиру із відкладним коміром замість коміру-стійки. В Легіоні, де вже третій місяць на мундирах офіційно носили двокольорові петлиці, ввели двоколірну синьо-жовту стрічку, що нашивалась поперек коміру відповідно до наказу.

На шинелях з 1914 р. використовували стандартні петлиці 5-кутної форми з вирізами бічних сторін. За збереженими фотографіями, на яких можна роздивитися коміри шинелей, можна зробити висновок, що петлиці носили переважно офіцери Легіону. На фото рядових у шинелях петлиць або нема взагалі, або неможливо чітко розрізнити їх наявність.

Наприкінці 1916 р. в Легіоні УСС з’являється новий зразок шинельної петлиці. Найбільш раннє відоме автору зображення з ними датоване 7.12.1916 р., це фотографія підхорунжого УСС Леся Гриніщака. Петлиця має форму паралелограма, рідше майже прямокутна, з поздовжньою смугою по центру. Крім форми паралелограма, використовувалася і стара п’ятикутна петлиця з вирізами, на яку було накладено поздовжню стрічку. Офіцери (старшини) мали на кінці петлиці ґудзик (як це було заведено і в австро-угорському війську взагалі), петлиці рядових вояків були без ґудзика. За фотографіями схоже, що петлиці шилися у двох варіантах виконання — простіші м’які, та накладені на жорстку основу. На чорно-білих фото петлиця світла, смуга темна, виходячи з передачі кольорів на чорно-білих фото тих часів, та властивих для УСС кольорів, петлиця мала синій колір, а смуга – жовтий. Вочевидь, така петлиця в національних кольорах, стала продовженням поступового впровадження виразних українських відзнак Легіону УСС. На той момент в Легіоні вже відродили та поширювали носіння шапки «мазепинки» замість кепі австрійського зразка і впровадили свій зразок мундиру з відмінностями крою від австрійського.

Стрілець Полку УСС, 1917–1918 рр. © Артем Папакін 2017

Стрілець Полку УСС, 1917–1918 рр. © Артем Папакін 2017

Наслідування петлиць УСС в Галицькій армії в 1918–1919 рр.

Наслідування петлиць УСС в Галицькій армії в 1918–1919 рр.

Така петлиця зустрічається на декількох фотографіях 1917–1918 рр. (загалом їх відомо 16), причому на групових фото видно, що їх масового поширення в Легіоні не відбулося — більшість носить старі фігурні петлиці, а петлиці нового зразка наявні лише в одного–двох. Востаннє на фотографіях така петлиця зустрічається на фото зими 1918/1919 рр., коли Легіон УСС вже в складі Галицького війська брав участь в українсько-польській війні. На трьох фото зі схожими петлицями, які можна датувати періодом кінця 1918 — початку 1919 рр., кольори петлиць обернені. Також на одному фото початку 1919 року зафіксовано петлицю «зубчатку» УГА, що має поздовжню стрічку. Ймовірно, це було наслідування вищезгаданої петлиці, оскільки М. Горбовий, який зображений на фото, служив у Легіоні УСС. Із введенням в Галицькій армії петлиць-зубчаток для мундирів та шинелей старі петлиці Легіону УСС вийшли з ужитку, зокрема й тому, що саме в Легіоні першими запровадили петлиці-зубчатки.


Статтю оприлюднено на сайті «Українська військова історія»: https://www.ucrainarma.org/ww_i_and_interwar/petlyci-legionu-uss.html

Опубликовал: Дмитрий Адаменко | 12 января 2022
Рубрика: Аксессуары, Головные уборы, Обмундирование, Одежда
Метки: , , , ,

Последние опубликование статьи