При розселені у військових казармах кожен новобранець мав принести з собою дерев’яну скриню (Holzkoffer), в якій у подальшому він зберігав свої особисті речі.
В ті часи шаф ще не було, як видно на історичних фото. Були лише гачки для обмундирування та полиці над ними для головних уборів та рюкзаків. Добре напханий соломою мішок як матрац та ковдра лежали на спартанських металевих ліжках із решіткою. А ось між ліжками знаходилися фарбовані на чорне скрині — переважно перед або під ліжком солдата.
Залежно від фінансового доходу господаря скрині були меншими або більшими, з внутрішнім відділенням або без нього. Деякі солдати красиво підписували їх своїм званням, прізвищем та назвою підрозділу, в якому служили. Інші ж лише своїми ініціалами. Були й скрині без будь-яких написів.
Ще донедавна такі скрині можна було знайти майже на кожному європейському блошиному ринку, але зараз вони стали рідкістю.
https://www.facebook.com/wehrgeschichte.ooe/
Роман Турек у своїй книзі «На службі Найсвітлішого Пана» (W służbie Najjaśniejszego Pana) описав свої враження від того, як його взяли в армію. Там було кілька слів і про особисті скрині:
«У кожного новобранця все до останнього місця був набито хлібом та іншими продукти харчування, тому все воно був важким і через свою незграбність його важко було носити. Багато новобранців, діставши шматок мотузки, кріпили його до скрині та тягли її за собою, як сани, а та припадала пилом і дряпалася нерівностями дороги. Люди стояли на тротуарах і, дивлячись на цю незвичайну процесію, вибухали сміхом».
Чи у всіх новобранців були скрині? Вільгельм Раорт (народжений Раппапорт Юзеф Вільгельм (Wilhelm Raort, Rappaport Józef Wilhelm) у своїй книзі «За імператора» (Za cesarza) кілька разів згадує, що більшість новобранців мала не сундуки, а різноманітні пакунки.
В 1915 році Гуго Шмід (Hugo Schmid) видав «Посібник унтер-офіцера» (Handbuch für Unteroffiziere) — джерело мудрості для унтер-офіцерів, що регулює практично все щодо устрою казарменого життя. У частині I Dienstreglement. I. Teil у параграфі 28 Zuweisung der Schlafstätten не лише описується, але й ілюструє малюнком, як має виглядати солдатське ліжко та полиця для речей над ним — як мають бути розміщені рушники, як має висити пальто, як повинні стояти черевики тощо. А серед всього цього і де має бути наша скриня, який з часом вже перетворився з Kofferchen (скринька) на Koffer (регламентована скриня). Як видно з того малюнку, скриня має стояти під узголів’ям ліжка, коротшою стороною до його краю. Цікаво, що саме мало бути в скрині? Ящик було поділено на декілько частин, переважно для посуду та крему для взуття. Гуго Шмід описує скриню просто: «Скриня з нерегламентованими речами». Наприкінці 28-го параграфу він додає: «Регламентні речі пакують у сухарні сумки та ранці, решту — у скриню». Ймовірно це були харчові продукти тривалого зберігання, тютюн, люльки, туалетні приналежності (люстерко, гребінці, щітки для волосся та вусів, напевно, пани тримали помади для волосся та вусів). Головне треба пам’ятати одне — у солдатів, можливо, не було у казармі власних шафок для речей, все особисте зберігали у скрині.
Питання розміщення скринь під ліжком залишається відкритим, оскільки на інших малюнках та фотографіях вони могли бути розташовані не так, як про це писав Гуго Шмід. На одному фото (не малюнку!) скрині стоять під ліжком біля ніг.
Колір скрині, здається, був дуже темно-зеленим, майже чорним, а може, навіть, і просто чорний. В одних спогадах було написано, що новобранців у старій армії називали «зеленими вухами», оскільки свіжо пофарбовані скрині, які ті несли на своїх плечах, заплямували їм вуха.
https://www.facebook.com/profile.php?id=100029411595091