Mag. Dr. Thomas Edelmann, MAS
Перед входом у зал «Перша світова війна» у віденському Музеї історії армії (Heeresgeschichtlichen Museum) розташовано невелику експозицію, що присвячено вбивству в Сараєво 28 червня 1914 року наступника австрійського та угорського престолів ерцгерцога Франца Фердинанда. Центральне місце у ній займає легковий автомобіль, на якому австро-угорський крон-принц Франц Фердинанд фон Остеррайх-Есте та його дружина герцогиня Софі фон Гогенберґ (уроджена графиня Хотек фон Хоткова і Вогнінін) проїздили по Сараєво, поки не були вбиті сербським студентом Гаврилою Принципом.
Автомобіль (подвійний фаетон віденської фірми Gräf & Stift, 1910 року виробництва, потужність двигуна 32 л.с.) був приватною автівкою та належав графу Францу Гарраху (Franz Graf Harrach (1870–1937)), який був членом імператорсько-королівського Австрійський добровольчого автомобільного корпусу (k.k. Österreichischen Freiwilligen Automobilkorps), а також ад’ютантом крон-принца. Граф передав спадкоємцю престолу свій автомобіль на час маневрів, що відбувалися у Боснії та Герцеговині в червні 1914 року та задля яких генеральний інспектор усіх збройних сил Австро-Угорщини ерцгерцог Франц Фердинанд з дружиною приїхали до Сараєво. Імператорові крон-принц писав про це: «Стан військ, а також їхні досягнення були понад всяку похвалу. (…) Хворих майже немає, все свіжі та живі. Завтра я відвідаю Сараєво та піду увечері. У глибокій відданості схиляюся до ваших ніг, ваша величність, ваш найскромніший Франц». (Цит. по: Karlheinz Schönauer, 1914 – Protokoll eines gewollten Krieges, Berlin 2012, S. 171)
Після маневрів спадкоємець престолу взяв участь у месі в Іліджі (близько 10 км від Сараєво) вранці 28 червня 1914 року, щоб прибути о 10:07 спецпоїздом до «табору оборони» (Defensionslager) в Сараєво. Невдовзі після цього вони сіли у шестимісний Graef & Stift та разом із делегацією вирушили в дорогу, оскільки на порядку денному був візит до ратуші.
Граф Франц Гаррах сидів у середній частині автомобіля поруч із фельдцугмейстером Оскаром Потіореком (Oskar Potiorek), керівником Боснії та Герцеговини (Landeschef von Bosnien und der Herzegowina). Поруч із шофером Леопольдом Лойкою (Leopold Loika) сидів Густав Шнайберг (Gustav Schneiberg), камергер імператорського двору (Hofkammerbüchsenspanner). На задньому сидінні сиділи спадкоємець престолу ерцгерцог Франц Фердинанд і праворуч від нього його дружина Софія. Автомобіль крон-принца мав їхати як третім у колоні. У першому їхало поліцейське прикриття, у другому — мер Сараєво з урядовим комісаром, а в четвертому-шостій машині везли свиту спадкоємця престолу.
На даний момент вже були численні попередження про можливі плани вбивства. Кажуть, що ерцгерцог Франц Фердинанд відреагував вкрай неуважно: «Але я не дозволю собі потрапити під скляну кришку. Ми завжди в смертельній небезпеці. Треба лише вірити в Бога». (Цит. по: Carl Freiherr von Bardolff, Soldat im alten Österreich. Erinnerungen aus meinem Leben, Jena 1938, S. 132.)
Оскільки погода дозволяла, було навіть вирішено їхати з опущеним верхом.
По дорозі до ратуші біля австро-угорського банку на Аппелькуаї (Appelquai) сталася перша спроба вбивства. Один із нападників, які стояли на дорозі, Неделько Кабринович (Nedeljko Cabrinovic (1895–1916)), кинув ручну гранату в авто спадкоємця престолу, але її змогли відбити від себе. На задній частині автомобіля й досі все ще видно пошкодження від вибуху.
Під час наступного вибуху також було пошкоджено наступний автомобіль і кілька людей отримали поранення, у тому числі підполковник Ерік фон Меріцці (Erik Edler von Merizzi (1873–1917)), флігель-ад’ютант фельдцугмейстера Оскара Потіорека. Вбивця намагався втекти та отруїтися, але обидві спроби зазнали невдачі.
Однак подорож до ратуші слід було продовжити. Після скороченого через несприятливі обставини візиту до ратуші, під час якого мер відчув наростаюче невдоволення спадкоємця престолу, нарешті було вирішено відвідати пораненого підполковника Меріцці у лікарні. Швидко змінили маршрут, що призвело до доленосного непорозуміння.
Біля Латинського мосту (Lateinerbrücke) перша машина колони повернула на Франц-Йосіф штрассе (Franz-Josef Strasse) замість того, щоб їхати по Аппелькуі прямо до лікарні. Автомобіль спадкоємця престолу, який слідував за ним, повернув праворуч, перш ніж колону вдалося зупинити, щоб слідувати за наміченим маршрутом.
Цим моментом скористався інший вбивця – Гаврило Принцип (1894–1918). Перший постріл вбивці насправді був спрямований у фельдцугмейстера Оскара Потіорека (1853–1933), але він не поцілив — куля пробила бокову стінку кузова і влучила герцогині в живіт. Лише другий постріл потрапив спадкоємцю престолу в шию.
Якби автівки дотримувалися затвердженого напрямку та поїхали прямо, Принцип мав би стріляти з відстані 9 метрів. Якби повернули правильно, то вона склала б 6 метрів. Насправді між Принципом і автомобілем було 2–3 метри.
Після швидкої поїздки до резиденції Потіорека, так званого Конака Сараєва (Konak von Sarajevo), констатували смерть імператорського подружжя. Їхні тіла згодом перевезли до Трієста та Відня та, нарешті, доправили до замку Арштеттен (Schloss Artstetten), де поховали в присутності лише тісного родинного кола.
Для Австро-Угорщини лише Сербія несла політичну провину за вбивство спадкоємця престолу, і тому сербському уряду було надіслано ультиматум, вимоги якого в кінцевому підсумку не могли бути задоволені повністю. Із спочатку, здавалося б, обмеженого конфлікту, протягом кількох тижнів розвинулася війна двох військово-політичних союзів — Центральних держав (Австро-Угорщина, Німецька імперія та Османська імперія (з жовтня 1914 р.)) та держав Антанти (Російська імперія, Франція та Велика Британія), до яких приєдналася Сербія. Інші держави брали участь у війні в наступні роки, так що врешті-решт спалахнула світова пожежа, яка охопила не менше 36 держав.
Після розслідування замаху автомобіль мав бути повернутий його власнику, графу Францу Гарраху. Проте останній був не дуже зацікавлений у тому, щоб забрати його назад, і трагічні події, мабуть, спонукали його надалі утримуватися від користування автомобілем. Він подарував його імператору Францу Йосипу. Усвідомлюючи особливий зв’язок між транспортним засобом і долею спадкоємця престолу, імператор передав його до Музею історії армії, який в ті часи, як і зараз, розташовується у віденському арсеналі. Вважається, що автомобіль прибув до Арсеналу в серпні 1914 року і незабаром після цього був долучений до колекції музею.
https://blog.hgm.at/2017/12/06/das-auto-von-sarajevo-ein-leitobjekt-des-museums/