Галичина в мундирі. Залізничники (1847-1918)

---

Микола Закусов
директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина»

13 листопада 1847 року  перша в Галичині залізниця сполучила Краків з прикордонним містечком Явожно, відкриваючи нову сторінку історії.  Тоді ж, нововведений Eisenbahn-Polizeigesetz (1847) вимагав від усіх причетних до «Демона руху» носити пізнавану уніформу або спеціальні відзнаки. А через десять років розроблено загальнодержавний регламент строго нормованого однострою, який імітував військовий і був важливим елементом формування службової дисципліни.

(Стаття значно розширює інше дослідження з однострою залізничників: «Однострої австрійських залізничників» — тут і далі примітки сірим кольором Дмитра Адаменка)

З початку роботи залізниці виникла необхідність подбати про забезпечення знаками розрізнення та форменим одягом тих, хто відповідав за перевірку законності проїзду та дотримання черги, надання інформації, відкриття та закриття дверей вагонів, розподіл місць, оголошення станцій та порядок у вагонах, а також на території навколо залізниці загалом, подавали сигнали на шляху руху потягів.

Відповідно до §15 Правил експлуатації залізниці Eisenbahnbetriebs-Ordnung (1851), персонал, який охороняв залізниці або мав справу з громадськістю, повинен завжди носити форму або спеціальний службовий знак, що їх кожна залізнична адміністрація у перші кілька років замовляла самостійно за погодженням з органом державного нагляду.

Спочатку однострої носили лише ті, які завжди були в прямому контакті з пасажирами. Ця уніформа була майже однаковою для всіх залізниць.

Зовнішній вигляд службовців залишався предметом особливої уваги, про що свідчить єдиний регламент, запроваджений у 1857 році для всіх австрійських залізниць, який залишався чинним до 1891 року. Розпорядження Міністерства торгівлі від 3 квітня 1857 року прийняте на підставі найвищої цісарської резолюції від 14 березня 1857 року містило перший уніфікований опис мундиру залізничників. Розпорядження доповнювали таблиці з малюнками зразків обмундирування у виконанні директора-костюмера цісарсько-королівського Віденського придворного театру Джироламо Франческіні (1820–1859). З ними охочі могли ознайомитись в крайових управліннях, дирекціях залізниць і в самого автора.

Для чиновників (Beamte) передбачено:

Кітель (Uniformrock) темно-синього кольору, комір і вилоги з такого ж полотна. Комір помірно закруглений спереду по діагоналі на один дюйм. Кітель внизу прилягає до стегон і застібається на два ряди ґудзиків з ініціалами залізничної компанії. Ряди ґудзиків з боку грудей розташовані не по прямій лінії, а навскіс від низу до верху проти пахви. Підкладка темно-синього кольору, а по всіх краях і шву коміра проходить облямівка (passe-poil) з помаранчево-жовтої тканини.

Капелюх (Hut) з фетру чорного кольору. На полях облямований чорною шовковою стрічкою, потім чорним шовковим бантом (Cocarde) і з петлею шириною в дюйм. Замість ґудзика петля капелюха закінчена срібним вишитим крилатим колесом, подібні крилаті колеса також вишиті сріблом лежать у двох кутах капелюха замість розеток.

Холодною зброєю слугувала шпага.

Знаки розрізнення (Distinktonszeichen) вишиті сріблом на манжетах і на комірі відповідно до шести класів.

Штани (Beinkleid) темно-синього кольору.

Жилет (Weste) з гладкої чорної шовкової тканини, з низьким коміром-стійкою і рядом гладких білих ґудзиків.

Рукавички з білої шкіри та чорна шовкова краватка.

Кепі (Kappe). Чиновники всіх станів носять кепі синього сукна з срібною облямівкою.

Пальто (Paletot) з темно-синього сукна з темно-синьою тканиною на підкладці. Комір оброблений чорним оксамитом. Краї пальто облямовані помаранчево-жовтим.

Окремо визначено вимоги до службового однострою слуг (Diener) (Мені здається, що переклад з німецької зроблено неправильно — одне зі значень слова «службовець».):

Службовий кітель і штани слуг І, ІІ, ІІІ і IV класів, а також кепі, підкладка, манжети та комір волошкового кольору. Облямівка з помаранчево-жовтої тканини. Ґудзики з переплетеними ініціалами назв компаній.

Знаки розрізнення на комірі у вигляді срібних смужок. Для слуг четвертого класу комір без смужок, лише з вишитими ініціалами назви компанії. Кепі слуг усіх класів мали крилате колесо замість розетки й помаранчево-жовту облямівку. Номерами на кепі та рукавах позначалася приналежність до певних підрозділів.

Слуги п’ятого класу носили блузу замість пальта.

Номерний щит для носіїв багажу на лівій руці. Блакитний овальний щит висотою 4 дюйми шириною 3 дюйми, який застібається за допомогою чорного ремінця, облямований оранжево-жовтим кольором і позначений тим самим номером, що й кепі.

Слуги носили пальто як і в чиновників, але з болотно-сірої тканини.

Горн на плетеному шнурі товщиною 4 лінії з волошкового та оранжево-жовтого шовку чи овечої вовни, що закінчується кулеподібними китицями того ж кольору.

Зимовий одяг: хутро, валянки та хутряну шапку залишено на розсуд відповідного управління залізниці.

Проте, впродовж довшого часу станційні працівники єдиним елементом форми мали лише службовий головний убір. Вищі чиновники з’являлися на публічних заходах виключно в цивільному одязі з різними знаками розрізнення, як кокарди, стрічки або з маленькі срібні китиці. З самого початку уніформу отримав тільки обслуговуючий персонал і частина чиновників.

Форму чиновників залізниці вдосконалено в 1885 році розпорядженням міністерства торгівлі від 4 липня. Запроваджено мундир восьми класів для чиновників, одного класу для аспірантів на чиновників, трьох класів для нижчих чиновників і одного класу для заступників нижчих чиновників.

Парадний кітель (Uniformrock) темно-синього кольору зі стоячим, помірно заокругленим коміром висотою 4 см з двома рядами по сім срібних ґудзиків. Облямівка помаранчево-жовта. Штани темно-сині, у 6–8 класів з облямівкою. Знаки розрізнення — розетки на комірі для державних залізниць та «обручки» для приватних, а також срібні нашивки на комірі, обшлагах і бічних швах штанів:

• 8 клас — одна срібна розетка (обручка)
• 7 клас — дві
• 6 клас — три
• 5 клас — галун шириною 3,3 см і золота розетка (обручка) на комірі, галун 3,3 см на рукавах і галун 2,6 см на бічному шві штанів
• 4 клас — те саме і дві розетки
• 3 клас — те саме і три розетки
• 2 клас — галун 3,3 см на комірі і золота розетка (обручка), галун 5,3 см на вилогах рукавів і по два галуни 2,6 см розділені облямівкою на бічному шві штанів
• 1 клас — те саме і дві розетки.

Капелюх з чорного фетру обшитий муаровою стрічкою, з правого боку чорна кокарда. У 1–5 класів шість срібних джгутів (два центральних переплетені),  а в 6–8 класів — срібний галун. У кутах срібні кокарди з гербами залізниць на чорному оксамитовому щиті.

Пальто (Paletot) темно-синього кольору з чорним оксамитовим відлогим коміром. Два ряди по шість чорних рогових ґудзиків. Чорна краватка та білі рукавички.

Основним елементом щоденної форми був темно-синій сурдут (застаріла назва сюртука) з галунами на рукавах, як знаками розрізнення, кепі, штани (влітку світлих відтінків). Шпаги та капелюха з повсякденним мундиром не носили. Додатково дозволено використання вільного сурдута.

Аспірантам приписано мундир чиновників 8 класу, але без розеток і галунів. Незначні відмінності були у інших категорій чиновників.

Після введення єдиного мундиру для державних чиновників у 1889 році зазнав змін і однострій залізничників. Розпорядженням Міністерства торгівлі від 30 вересня 1891 року скасовано дію попередніх регламентів 1857 і 1885 років.

Для парадної форми чиновників залишено кітель та штани темно-синього (гранатового) кольору, капелюх, пальто, шпагу, краватку і рукавички. Розетки й галуни на комірі, вилогах рукавів і бічних швах штанів стали єдиними знаками розрізнення:

• 5 клас — золотий галун шириною 3,3 см і одна срібна розетка на комірі, галун 3,3 см на вилогах рукавів та 2, 6 см на шві штанів.
• 4 клас — те саме, лише дві розетки на комірі.
• 3 клас — те саме і три розетки.
• 2 клас — галун 3,3 см і одна розетка на комірі, галун 5,3 см на вилогах рукавів, а на бічних швах штанів два галуни по 2,6 см. З помаранчевою облямівкою.
• 1 клас — те саме, що й у 2 класу лише дві розетки.

Діаметр розеток 1,7 см. Також на комірі поміщено гаптоване сріблом крилате колесо.

 Сурдут службового мундиру чиновників залізниці доповнено погонами довжиною 14 см і шириною для 1 і 2 класів 5,3 см, 3–5 класів 3,3 см і 6–8 класів 4,3 см. Розетками відзначено приналежність до рангів:

Мундир 8 класу — 1 золота розетка

• 7 класу — 2 золоті
• 6 класу — 3 золоті
• 5 класу — 1 срібна
• 4 класу — 2 срібні
• 3 класу — 3 срібні діаметром 15 мм
• 2 клас — 1 срібна розетка діаметром 25 мм
• 1 клас — 2 срібні розетки 25 мм

Повсякденне кепі аналогічне головному убору державних чиновників темно-синього кольору з дашком і двокрилим колесом під короною для державних залізниць та без корони для приватних. Задіяним при рухомому складі приписано кепі червоного кольору.

Аспіранти носили мундир 8 класу, але без жодних знаків розрізнення.

Нижчі чиновники не мали капелюха і шпаги.

Окремо виділено однострої слуг І–ІІІ класу. Сурдут, штани і кепі волошкового кольору з помаранчевою облямівкою. Для служби потягів на плечах шнур 5 мм жовто-золотого кольору. На комірі розетки від 1 до 3 відповідно до класів. Слуги ІV класу мали лише емблему залізничників. Слугам призначено блузу волошкового кольору з коміром-стійкою висотою 35 мм та кишенями з тримисковими клапанами.

Наступні зміни форменого одягу не забарилися. Розпорядженням Міністерства залізниць від 16 липня 1897 року впродовж трьох років потрібно було ввести новий мундир.

Зміни торкнулися деталей. Зокрема дещо вдосконалено погони для чиновників та форму кокард на кепі.

Розпорядженням Міністерства залізниць від 11 травня 1902 року розширено використання куртки всіма категоріями чиновників. Останні зміни перед війною внесені 15 червня 1914 року.

Війна внесла свої корективи. Але це вже окрема історія.

---

Статтю оприлюднено на сайті «Фотографії старого Львова»: https://photo-lviv.in.ua/halychyna-v-mundyri-zaliznychnyky-1847-1918/