Галичина в мундирі. Цісарсько-королівська фінансова сторожа та її попередники в Галичині (1830-1918)

---

Микола Закусов
директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина»

«У нас, як знаєте, сіль цісарська, жаль тільки, що наша підгірська земля не знає нічого про монополії і проявляє соляні джерела там, де їй подобається, а частенько й зовсім не там, де би се мило було цісарським фінанцвахам. Народ, розуміється, користає з божого дару, а фінанцвахам се закривдно; віддавна вони мали багато клопоту з тими соляними джерелами, з котрих брати ропу уважається контрабандою.» [1]

(Ця стаття розширює наші знання про однострій фінансової сторожі, суттєво доповнюючи іншу, вже оприлюднену — прим. Дмитра Адаменка.)

У листі Івана Франка до Михайла Драгоманова від 24 квітня 1883 року йдеться про службовців фінансової сторожі, яка не існує вже понад століття. Пов’язана з нею термінологія потребує окремого пояснення. Фінансова чи скарбова сторожа (Finanzwache, straż skarbowa, finanční stráž) — спеціальний орган митного і податкового нагляду. У перекладах «Вісника законів державних…» вживалося її етимологічне написання — «финансова стражь». Вона виникла не одразу, їй передували: прикордонна сторожа (Grenzwache) та служба охорони доходів (Gefällenwache), які мали на меті контроль над монополіями на тютюн, сіль, порох та акцизами на пиво, цукор, м’ясо, і вирішення митних задач. Хоча надходження від прямих податків становили близько 30% усіх доходів монархії, та все ж 25% приносили доходи від державних монополій, а непрямі податки давали ще 20%. Митні збори коливалися від 7,5 до 15%. Останнім пунктом був дохід від різних марок, податків і платежів, які у час описаний Франком перевищували 20% від загального доходу держави. [2]

Попередники

До 1775 року, коли Марія Терезія ввела загальний митний тариф, в Австрії не було цілісної торгової та митної політики. Територія ділилася на частини дрібними проїзними зборами, а на кордонах земель розміщувались митні застави. Ще в 1774 році у Львові створено адміністрацію митних доходів (administracja dochodów celnych). Вона збирала мита з міських рогачок і мостів. До її складу входили: адміністратор, три асесори, секретарі, протоколіст, експедитор, реєстратор, ад’юнкт реєстратури, митний комісар; 3 головних, 2 допоміжних митних склади, служби зі штампування товарів. [3]

Діяла складна система податків. Значна частина платежів потрапляла до рук орендаторів, а державі потрібно було стале джерело доходів. Основним і початковим документом австрійської фінансової безпеки стала «Загальна інструкція для всіх податкових органів» від 10 березня 1783 року. Але вона не ліквідувала проблеми. Система контролю фінансів потребувала реформи. Суперечлива митно-тарифна політика австрійського уряду викликала лише скарги і зростання обсягів контрабанди (станом на 1832 рік дві третини кави потрапляли в країну незаконно, а підпільна торгівля угорським тютюном досягла небачених масштабів). [4] Введення положення про мита і монополії (Zoll und Staats Monopols Ordnung) та встановлення відповідальності за правопорушення у сфері митних зборів, продовольчого податку, державних монополій, гербових зборів, мита, пошти та лотереї (Strafgesetz über Gefällsübertreutungen) створило правове підґрунтя для роботи прикордонників і служби охорони доходів.

Головним чином для боротьби з контрабандистами, яких у Галичині називали «пачкарями», у 1830 році створена прикордонна сторожа (Grenzwache, k. k. Grenzjäger) загальною чисельністю 14,326 осіб. Переважно туди потрапляли колишні військові.

Сторожа замінила військових прикордонників, митників та цивільних наглядачів. У Королівстві Галичини і Володимерії сформовано 15 рот (Compagnie) прикордонної сторожі. XIV рота прикордонної сторожі для Стрийського округу, котрою командував старший комісар 2-го класу, налічувала 124 чоловіки: 4 Führer, 20 Oberjäger, 100 Gränzjäger. Нове формування підпорядковувалась камеральним окружним управлінням (Cameral-Bezirks-Verwaltung).

Прикордонники були цивільним формуванням, але оснащеним мундиром та озброєнням. Однострій поєднував основні елементи одягу австрійських державних службовців та військової форми. Мундир, для всіх державних чиновників запроваджений цісарем Францом I ще у 1814 році, включав:

• однобортний темно-зелений фрак з оксамитовими кольоровими вставками на комірці-стійці і манжетах,
• білий жилет,
• білі або чорні штани
• та головний убір чорного кольору.

Форма прикордонника описана в XI розділі службового регламенту «Allgemeine Dienstvorschrift der Gränzwache» (1830 р.)

Головним убором для рядового складу прикордонної сторожі слугувало шако (Tschako, Czako) з чорної тканини з лакованим шкіряним верхом. Шерстяні смужки верхньої частини вказували на звання. Посередині знаходився металевий імператорський орел. Слідом за змінами в армії на початку 1840-х років шако змінило форму, стало нижчим та вужчим. Прикордонникам дозволили носити біло-червоний декоративний шнур на головному уборі.

Під час патрулювання, поза службою та в свята, одягали круглу шапку з темно-зеленого полотна (runde Kappe) із жовтим орлом, металевим або вишитим, яку можна було придбати за власні кошти.

Кітель (Rock) прикордонників, армійського покрою типу Kaputrock довжиною вище колін, був темно-зеленим, із стоячим коміром, погонами та облямівкою «імперського жовтого» (кайзергельб — kaisergelb), прикладного кольору прикордонної сторожі, який також називають хромовим або золотисто-жовтим. Недоліком відтінку на практиці стала швидка забруднюваність. На комірі поміщували срібні смужки як знаки розрізнення — дві у фюрера, одна у старшого єгеря. Пальто (Mantel) із світло-сірої тканини з коміром та обшлагами одного кольору довжиною сягало до половини литки. Темно-сірі полотняні штани (Beinkleider) з широкими штанинами у 1836 році замінили кюлоти. Влітку носили легкі штани з білого полотна, однак їх треба було придбати окремо. Прикордонники отримували дві пари чобіт.

На ремінці, де кріпився підсумок, носили нагрудний знак з написом, а єгері табличку з номером роти. Прикордонники мали носити форму постійно, на службі та поза службою.

Мундир і оснащення (зброя, цісарські орли, пряжки) спершу забезпечували провінційні камеральні уряди за індивідуальним замовленням у кожній прикордонній роті. Згодом відбувся перехід до виплати грошових надбавок для індивідуального придбання форми та всього необхідного. За якістю і належним використанням оснащення стежив старший комісар.

Форма керівного складу дещо відрізнялась.

Після введення у 1829 році загального продовольчого податку і митного союзу з Німеччиною постало питання створення органу з охорони доходів. Так у 1835 році з’явилася служба охорони доходів (Gefällenwache) для контролю над незаконними маніпуляціями при сплаті податків та митних зборів. Стежила служба і за дотриманням державних монополій.

В Галичині створено 20 її відділень (Gefällenwach-Section).

У відділенні охорони доходів № XV Стрийського округу під командою інспектора 1-го класу проходили службу: 4 Respicienten, 17 Oberaufseher, 30 Aufseher. Їх форма нагадувала однострій прикордонників, але відрізнялася прикладним світло-зеленим кольором і головним убором для рядового складу. Спочатку це був круглий капелюх з фетру (runden Filzhut) із чорною кокардою, яку носили на правій стороні і застібали на жовту металеву пряжку ґудзиком з ініціалами імператора. Але майже одразу введено корсиканський капелюх (Korsenhut) за зразком військових єгерів. Виготовлений із чорного фетру, з плюмажем (Federbusch). Складений край капелюха, до якого кріпилася латунна застібка, носився з лівого боку, як і шабля. На верхній частині пряжки була чорна напівкругла кокарда з кінського волосу, на нижній — жовтий ґудзик. Альтернативним головним убором під час патрулювань і поза службою була шапка близька до звичайних армійських кепі. На передній частині капелюха та шапки був малий металевий чи вишитий золотою ниткою імператорський орел. Будь-які інші прикраси заборонені.

Темно-зелений мундир, як і в прикордонної сторожі крою Kaputrock, зі стоячим коміром і жовтими ґудзиками отримав відвороти рукавів прикладного світло-зеленого кольору. Того ж кольору були погони (Lappchen, Dragoner) і наплічні валики (Wulst) проти ковзання ременя зброї. Знаки розрізнення у вигляді смужок (Lütze, Litze) також містилися на комірі. Пальто із світло-сірої тканини мало виложистий (Liegenden) комір та обшлаги одного кольору довжиною до половини литки. На шию пов’язували чорну хустку. Штани-панталони з світло-сірої тканини випускали поверх взуття. Влітку одягали легкі льняні (Russischer Leinwand) елементи одягу. [5]

Службовці охорони доходів була озброєна шаблею і гвинтівкою з багнетом. Шабля з біло-червоним темляком на руків’ї кріпилася на поясі-бандольєрі перекинутому через праве плече, де містилася табличка з номером чи орлом у начальників. Додатковий комплект включав: три сорочки, три пари спідньої білизни (Unterziehhosen), три кишенькові хустки (Sacktüchern), два рушники (Handtüchern), чотири пари шкарпеток або онуч (Fußsocken oder Fußfetzen), одну щітку для одягу та одну для взуття, олов’яну пляшку з чашкою, тканину для чищення ґудзиків, тканину для чищення металевих деталей обладнання та зброї, пристрій для утримання основної тканини на достатній відстані при поліруванні ґудзиків (Knopfgabel), паста для взуття, сумочка з голками, різнокольорові нитки, ножиці та віск, гребінці, дзеркало та столові прилади.

Форма офіцерів прикордонної служби та служби охорони доходів була схожою. З кінця 1836 року було дозволено носити форму державних чиновників замість службової форми з усіма орнаментами та візерунками відповідно до рангу. Окрасою капелюха була чорна кокарда, прикрашений сріблом хлястик застібнутий на ґудзик з імператорськими ініціалами, китиці, які носив прикордонник (коли встановлювали пенсійну охорону, пензлики на капелюсі прописували все срібне). Плюмаж з чорного півнячого пір’я (Federbusch) для служби запроваджено у 1838 році. Головним елементом службової форми (Campagne Uniform) був темно-зелений фрак (Frack) із світло-зеленими коміром-стійкою і обшлагами рукавів. Фрак застібався на один ряд гладких білих металевих ґудзиків, на відміну від ґудзиків прикордонників. Інспектор мав на комірі й обшлагах по два срібні галуни. Одночасно носили кітель Kaputrock темно-зеленого кольору з двома рядами білих гладких ґудзиків. Знаків розрізнення на ньому не розміщували. Вдягали чорну шийну хустку з білим верхнім краєм. Штани зі срібним галуном (an der Seite mit glatten Silberstreffen) різної ширини носили поверх взуття. Озброєнням чиновників була вигнута шабля в металевих піхвах прикрашена темляком.

Нова служба

У 1843 році обидві служби об’єднані у майже двадцятитисячну «Фінансову сторожу» (Finanzwache). Визначити цей термін засобами сучасної мови практично неможливо. [6] Він давно «наказав довго жити». Близьким був аналог Guardia di Finanza, що була створена 5 жовтня 1774 року сардинським королем та савойським герцогом Віктором Амадеєм III і відповідала за охорону кордонів, зокрема, за боротьбу з контрабандою. Австрія дала своїм митним і фінансовим сторожам в Ломбардії і Венеції цю італійську назву (з 1862 по 1881 рік Guardia Doganale, тобто «Митна охорона»). У Південному Тіролі Guardia di Finanza й досі називається «Finanzpolizei», але термін «Finanzwache» там також все ще використовується.

Імператорським указом від 22 грудня 1842 року було покладено початок нової служби. Метою фінансової охорони визначені: запобігання контрабанді та порушенням державних податкових правил громадянами і установами; сприяння виконавчим органам в здійсненні офіційних завдань; арешт підозрюваних осіб, які не мають необхідних документів для в’їзду в країну; перешкода втечі з країни; допомога в реалізації заходів громадської безпеки в рамках фінансового контролю. Охорона була залучена до збору мит, прибуткових податків, прикордонного контролю та виконувала функції фінансової поліції на кордонах і всередині країни. Вона ретельно стежила за митним кордоном і околицями шляхом патрулювання і засідок, вдень і вночі, незалежно від погоди. Займала певні точки для контролю над місцевістю, наприклад, на пагорбах, в ущелинах, через які в’їжджають в країну і т. д. Здійснювала нагляд над торговцями, ремісниками, землевласниками. [7]

Структура служби включала такі підрозділи:

• Відділення охорони – Wachtabteilung.
• Округи – Respicient-Bezirk.
• Комісаріати – Commissariat.
• Секції – Section.

Рядовий склад (Mannschaft) нової служби представляли:

• Aufseher — у сучасному перекладі: доглядач, наглядач, контролер. Відповідники: пол. nadzorza, чеський dohlížitel, словенський paznik. [8]
• Oberaufseher — старший доглядач.
• Respicient (від лат. Respicio — оглядатися, озиратися, повертатися). Зазвичай цей службовий термін не перекладався.

Всі службові звання були запозичені у служби охорони доходів. Чиновники і командування фінансової сторожі (Beamte):

• Kommissar — комісар.
• Ober-Kommissar — старший комісар.
• Inspektor — інспектор.
• Ober-Inspektor — старший інспектор.
• Central-Inspector — головний інспектор.

Для прикладу, в 1849 році на території Королівства Галичини і Володимерії з Великим князівством Краківським і Герцогством Буковина було 29 секцій фінансової сторожі у складі камеральних окружних управлінь (Cameral-Bezirks-Verwaltung). Інспектор був закріплений за камеральним управлінням. Секції очолювали старші комісари. Згодом фінансова сторожа була створена в інших районах імперії. З 1 травня 1847 року фінансова варта була створена в Далмації, в 1850 році — в Трансільванії, в 1851 році — в Угорщині, а з 1 січня 1880 року — у Боснії та Герцеговині.

На службу мали можливість потрапити повністю здорові австрійські громадяни, парубки або вдівці без дітей, віком 18–30 років. Ті, хто переходив з військової служби, мали бути не старші 35 років. Загальні вимоги: вміти читати, писати та опановувати основи арифметики, а також знати домінуючу в певній землі мову; в Ломбардсько-Венеціанському Королівстві — італійську, в інших землях — німецьку. Як правило кандидат на посаду мав чотири роки відслужити як доглядач. Впродовж першого року його могли звільнити. Після випробувального терміну і складення присяги кандидат ставав повноцінним службовцем скарбової сторожі. З березня 1849 року службовці фінансової охорони звільнялися від військової служби. Ними могли стати військовослужбовці резерву в мирний час.

Перша уніформа

Фінансовій сторожі належала відомча форма. Вона включала: темно-зелену куртку (Rock) з коміром більш яскравого відтінку зеленого кольору і жовтими ґудзиками, шинель (Mantel); світло-сірі штани (Beinkleide/Pantalon); головний убір (Czako) з чорної тканини з лакованим верхом зі шкіри та з імперським срібним орлом. На ківері і комірі розмістили знаки розрізнення — різнокольорові смужки.

Старший доглядач і респіцієнт по краю шако мали шерстяні ободи (Borden) білого та червоного кольору, перший — шириною один дюйм (приблизно 2,5 см) з двома вузькими білими смужками (Streifen), другий — завширшки дюйм та дві лінії (Linien) з дуже вузькими білими смугами по краю та білою смугою посередині. Доглядач носив біло-червоний шнур (Schnur), обгорнутий навколо верхньої частини шако.

Керівництво мало слідкувати за одноманітністю вбрання.

Старші комісари та комісари носили так звану Campagne-Uniform: світло-сірі штани та темно-зелений мундир з піднятим коміром світлішого зеленого кольору з плетеним візерунком та білими ґудзиками. На рукавах два срібні галуни у старшого комісара й один — у комісара. Трикутний капелюх зі срібним ґудзиком з ініціалами цісаря та чорним пір’ям. Мали регламентну шаблю (Porte-épée) з темляком прошитим срібною ниткою і червоно-білим шовком.

На озброєнні фінансової сторожі були шаблі, багнети, гвинтівки. Вершники мали два сідельних пістолети. Зброю добирали самостійно та використовували відповідно до обставин.

Найгірше у фінансової сторожі було з дисципліною через занижені вимоги до кадрового відбору.

Діяльність фінансової сторожі регламентувалась положенням 1843 року Verfassungs- und Dienstvorschrift für die kaiserlich-königliche Finanz-Wache in den deutschen, galizischen und lombardisch-venetianischen Provinzen. Воно було чинним довгих 64 роки. Там дуже докладно (регламент уміщував 401 статтю) було описано функціонування фінансової сторожі, її права та обов’язки, стягнення та заохочення, посадові обов’язки, форму одягу, ведення документації, службову ротацію, грошове та матеріальне забезпечення. Майже без змін положення перевидано у 1898 році. Лиш 1907 року його замінив новий регламент, який вже налічував значно менше, 158, статей.

Реформи

У 1844 році видано постанову про казарми та положення про зброю. Перша — містила приписи щодо поведінки в казармах (Casern Ordnung): види та частоту прибирання, можливість прибирання дружинами співробітників фінансової сторожі, а також правила зберігання рівномірних компонентів та обладнання. Друга частина стосувалася зброї (Unterricht in Betreff der Waffen): багнет та аксесуари, розбирання та складання гвинтівки, чищення та обслуговування. Цікаво, що охоронці повинні були носити гвинтівку через ліве плече, ствол, якщо це було можливо, перпендикулярно землі.

Ще у 1846 року почастішали випадки самовільного оснащення мундирів рядового складу фінансової сторожі  плечовими валиками і погонами за старим зразком, що мали запобігти сповзанню паска гвинтівки з плеча. Було дозволено використовувати сіро-чорну (mohrengrau) тканину для штанів і пальта, і вицвітання з часом не вважати дефектом.

У 1848 році  здійснено спробу впровадити новий ремінь замість старого бандольєра. Однак до 1857 року, коли відбулось докорінне реформування оснащення, він так і не став масовим.

В рамках реорганізації фінансового управління після революційних подій створено профільні міністерства фінансів і торгівлі, які відповідали за стандарти торгової політики та митної справи. Зміни торкнулися й зовнішнього вигляду службовців.

В 1849 році всі урядники отримали двобортний мундир, високі вишиті коміри і знаки розрізнення за військовим зразком — розетки з металу чи тканини(тоді ж скасували старі приписи 1814 року). По службі чиновники ділилися на чотири категорії (Kategorie), а в кожній категорії — на три ступені (Grad), крім 1-ї, де було два ступені. Чиновники нижчого 3-го ступеня у другій, третій та четвертій категоріях мали одну розетку, 2-го ступеня — дві та 1-го — три розетки. 1-ша, найвища, категорія розеток не мала.

• 

  Форма і знаки розрізнення чиновників зразка 1849 року.

  Загалом було ХІ рангових класів (Rangclasse).

• Всі чиновники І–ХІ були поділені на 4 категорії:
  • 1-ша мала два ступені (чиновники І і ІІ рангів)
  • 2-га, 3-тя і 4-та категорія — по три ступені.

Отже, низовою ланкою державної служби був чиновник 3-го ступеня 4-ї категорії і належав він до ХІ рангового класу, що відповідав армійському лейтенанту.

У фінансовій сторожі цьому рівню до 1895 року відповідав комісар.

Розпорядженням міністра фінансів від 20 липня 1850 року було запроваджено для службовців фінансової сторожі комір і облямівку на мундирі трав’янисто-зеленого кольору, білі гладкі ґудзики. Старший інспектор носив золотий галун на комірі та рукавах, одну срібну розетку. Інспектор і старший комісар носили по три розетки, комісар — дві розетки з тканини. Сірі штани мали трав’янисто-зелену облямівку. Головним убором слугував капелюх з чорним плюмажем. За поганої погоди й у поїздках одягали пальто. Для рядового складу смужки на петлицях замінили розетками. У старшого доглядача їх було дві, а в респіцієнта фінансової сторожі — три. Так виглядала система службових звань:

• Старший інспектор (Ober-Inspektor).
• Інспектор (Inspektor).
• Старший комісар (Ober-Kommissar).
• Комісар (Kommissar).
• Респіцієнт (Respicient).
• Старший доглядач (Oberaufseher).
• Доглядач (Aufseher).

У 1885 році колишні штани замінили темно-зеленими, а для четвертого класу — сірими. Для перших трьох категорій прописали ширину галунів на штанах, комірі і рукавах.

За новим регламентом 1889 року форма чиновників відійшла від строгого військового зразка, але зберегла старе забарвлення. У 1907 році чиновники фінансової сторожі продовжували носити:

• Капелюх (Hut) з чорним півнячим пір’ям (плюмаж зберегли для фінансової сторожі особливим розпорядженням 1857 року для парадного мундира), як у чиновників, але з вишитими сріблом розетками. У комісара 1-го класу і вище замість шовкової стрічки використовували срібну облямівку. Ґудзик для петлі був посріблений.
• Кепі (Kappe) як у інших державних чиновників.
• Кітель (Uniformrock) темно-зеленого кольору.
• Блуза (Bluse). Її одягали лише з кепі.
• Ґудзики (Knopfe) були посріблені з імперським орлом у службовців вище VIII рангу, у решти гладкі.
• Знаки розрізнення (Distinktonszeichen) — посріблені на погонах і позолочені на комірі.
• Штани (Beinkleid).
• Літні штани.
• Краватка-слинявчик (Halsbinde) з чорної бавовняної тканини чи полотна, який защіпався на пряжку.
• Шпори.
• Шинель (Mantel) з сірого щільного сукна і двома рядами по шість ґудзиків.
• Пальто (Lodenpaletot) з такої ж тканини, доходило до колін.
• Шабля (ефес виставляли через проріз лівої кишені).
• Підвіс для шаблі.
• Темляк (Portepee).
• Рукавички з білої шкіри чи з іншого матеріалу білі або коричневі.
• Reitzeug — спорядження для верхової їзди.
• Револьвер.

Такими чиновники зустріли світову війну.

Рядовий склад (Mannschaft) фінансової сторожі, який виконував безпосередні задачі захисту економічної безпеки, спочатку зберіг багато зі старої військової традиції: непрактичний білий колір обмундирування піхотинців, циліндричний ківер з декоративним помпоном на вершині.

Форма ґрунтовно змінилася в 1849 році під впливом новинок у державних чиновників. З’явився головний убір для нижчого складу з декоративною смужкою і помпоном зеленого кольору (помпон замінений у 1907 році розеткою з вишитим орлом). До помпону за приписом 1858 року кріпили жмут кінського волосу (Rosshaarbusch), який звисав зліва. Штани у 1858 році змінили колір з сірого на майже чорний «russisch-grau».

Станом на 1907 рік, коли прийнято нове положення про службу (зміни 16.09.1857, 02.05.1872, 26.05.1890, 25.09.1899 рр.), відомча форма рядового складу фінансової сторожі включала такі елементи:

• Шако (Tschako) з лакованим дашком і металевим орлом спереду по-середині для парадів, оглядів, свят та інших заходів. Галун зі світло-зеленого шовку вказував на звання: шириною 5,5 см у старшого респіцієнта (Ober-Respicient) і респіцієнта (Respicient) та 4 см у старшого доглядача (Oberaufseher) та доглядача (Aufseher).
• Кепі (Kappe) темно-зеленого кольору (згодом чорного) такого ж крою як для чиновників з імперським білим металевим орлом розміром 2,5 см. Шнур між ґудзиком та орлом срібний, світло-зелений чи білий з зеленим. Своєрідна кокарда відрізняла сторожу від інших фінансових служб.
• Кітель темно-зелений як у чиновників.
• Блуза як у чиновників, але з погонами.
• Ґудзики білі та гладкі.
• Розетки. Доглядач (Aufseher) мав дві, а старший доглядач (Oberaufseher) — три розетки з білого матеріалу. Респіцієнт (Respicient) — три такі розетки та срібний галун 1,3 см. Три металеві розетки, галун 1,3 см і 2 мм світло-коричневу смужку на петлицях мав старший респіцієнт (Oberrespicient).
• Штани як у чиновників.
• Літні білі штани. Їх заборонялось носити з шако.
• Комірець-слинявчик (Halsbinde).
• Рукавички.
• Верхній одяг був кількох видів: буденна сіра двобортна шинель (2 ряди по 6 ґудзиків), пелерина й укорочена шинель для вершників.
• Пальто до колін.
• Темляк.
• Озброєння складали гвинтівка з багнетом і револьвер. Використання і носіння зброї чітко регламентувалось. Під час виконання службових обов’язків обов’язково кріпили свисток на зеленому шнурку. Також використовували службову сумку чорного кольору. Разом із гвинтівкою носили армійський пасок, на якому кріпили багнет і підсумок.

У 1867 році фінансовій сторожі було дозволено використовувати зеленого кольору Sommerröck військового зразка. З 1886 року митників, які мали дещо відмінну кокарду та колірні відмінності, при службі на кордоні зобов’язали носити кітель і шаблю на підвісі, одягнутому під мундиром. В глибині країни дозволяли носити блузу. Врешті-решт  у листопаді 1890 року для фінансових чиновників ввели практичну блузу темно-зеленого кольору.

З червня 1850 року, у ході організаційних змін, були створені крайові фінансові дирекції у Львові, Празі, Відні, Трієсті, Брно, Граці, Інсбруку та Зарі (нині Задар у Хорватії). Управління в Лінці, Зальцбургу, Трієсті, Тропау (сучасна Опава в Чехії) та Чернівцях. Президентом дирекції був губернатор провінції, а фактичним керівником — віце-президент. Відділення фінансової сторожі були розміщені у так званих «закритих» містах: Відень, Лінц, Грац, Львів, Любляна, Інсбрук, Трієст, Прага і Брно. Орієнтовний склад фінансової сторожі на матеріалах Львова: Крайовій фінансовій дирекції у Львові станом на 1856 рік  підпорядковувались 12 окружних фінансових дирекцій (в 1913 році їх стане 17) і відповідно 14 секцій фінансової сторожі. В секції №1 для Львівського округу проходили службу: 1 старший комісар, 4 комісари, 9 респіцієнтів, 47 старших доглядачів, 160 доглядачів. [9]

Фінансова сторожа діяла також на морі у Далмації й Австрійському Примор’ї, використовуючи човни. Високе розпорядження від 12 червня 1882 року встановило нову форму для морської сторожі. Військовий прапор, запроваджений 6 березня 1869 року, з 1896-го змінив торговий. Як офіційний ідентифікаційний знак фінансова сторожа використовувала трикутний біло-червоно-білий прапор з австрійським гербом посередині.

Соціальне становище

В цілому службова ротація та доходи службовців фінансової сторожі викликали багато запитань. Щоб потрапити на службу, кандидати мали пройти випробувальний термін 3 роки. В 1885 році службовий одяг коштував 77 злотих (плащ — 24, штани — 9, китель — 20, блуза — 12, черевики — 12), а жандармів – лише 37, останні мали власну мундирну комісію у Відні. Грошове забезпечення чиновників у 1898 році і далі розподілялося за ранговими класами. Річний дохід у вищих категоріях:

• I – 12.000 гульденів (прем’єр-міністр)
• II – 10.000 (міністри)
• III – 8000 (депутати)
• IV – 7000 (президенти провінцій).

5-й ранг був поділений на два розряди — 6.000 та 5.000 гульденів. Нижчі ранги мали по три ставки, а саме:

• VI. ранг 4000, 3600 та 3200,
• VII. ранг 3000, 2700 та 2400,
• VIII. ранг 2200, 2000 та 1800,
• IX. 1600, 1500 та 1400,
• X. Ранг 1300, 1200 та 1100,
• XI. 1000, 900 та 800 гульденів.

Чиновники XI, X и IX рангів просувалися рівнями оплати кожні чотири роки. Доплат вони не мали. Від V до VIII рангових класів — кожні п’ять років. Після 16 років служби в одному класі доплачували 100 гульденів на рік, а після 20 років служби виплачувалась пенсія. Для придбання й обслуговування форми службовцям виплачували 36 флоринів 50 крейцерів.

В 1891 році одна з газет почала обговорення становища службовців фінансової сторожі. З’ясувалося, що з загальної чисельності 5.143 (з рядовим складом 9.533), VIII ранг мали тільки 6 старших інспекторів. 98 чиновників дослужились до IХ рангу, а 185 отримали Х-й. 89 керівників відділень перебували внизу табелі. Разюча відмінність від близьких за родом діяльності жандармів вражала.

Стаття мала наслідки. 1 жовтня 1895 року категорії службовців фінансової сторожі змінили. Старшого комісара 1-го класу прирівняли до VIII чиновницького рангу, старшого комісара 2-го класу — ІХ, комісара — до Х. Старші чиновники перейшли у склад міністерства та також були розділені на два розряди: Ober-Inspektor 1 иnd 2 Kl. Тепер вони належали до VII рангу. Їх вже не має у штатному розписі сторожі 1907 року:

• Finanzwachoberkommissar 1 Kl — VIII ранг.
• Finanzwachoberkommissar 2 Kl — IX ранг.
• Finanzwachkommissar 1 Kl — X ранг.
• Finanzwachkommissar 2 Kl — XI ранг.
• Finanzwachoberrespicient (звання старшого респіцієнта введено у 1912 році).
• Finanzwachrespicient.
• Finanzwachoberaufseher.
• Finanzwachaufseher.

Угорська фінансова сторожа

З 1867 року бере початок угорська фінансова сторожа (Magyar Királyi Pénzügyőrség).  Вона використовувала службову форму з національними елементами, а її діяльність регламентувалась положенням 1868 року (зі змінами 1885 р.). Первісна форма була не дуже зручною для специфічної діяльності фінансової сторожі. До кінця 1870-х років було заведено нові військові зразки. «Капелюх мисливця», який викликав глузливі посмішки, замінило шако. Старші чини сторожі носили аттилу (Attila) і металеві розетки. Обов’язковим був герб Угорщини.

Ще з 1850 року територія, яка майже дорівнювала усім іншим провінціям, була поділена на п’ять фінансових управлінь, а в підпорядкованих їм районах створені фінансові підрозділи. Цілями Угорської королівської фінансової сторожі були:

• боротьба з контрабандою та запобігання фінансовим порушенням;
• контроль за діяльністю фінансових установ і їх посадових осіб;
• супровід фінансових операцій;
• надання допомоги компетентним органам у реалізації заходів громадської безпеки.

Службовці сторожі охороняли мости, вокзали та порти; патрулювали і вели спостереження; контролювали торговців, ремісників і землевласників з метою захисту державних доходів; слідкували за дотриманням нормативно-правових актів; обшукували будинки у випадках дозволених законом, навіть боролися зі шпигунами. [10]

Школи та газети

Для підготовки фахівців у Відні, Празі, Брно та Львові діяли школи фінансової сторожі. Крім того у Відні, Празі, Львові, Інсбруці та Трієсті було зорганізовано митні курси.

Школа скарбової сторожі у Львові містилася на Сигнівці. Наприкінці березня 1894 року її відвідав президент місцевої фінансової дирекції Вітольд Коритовський для огляду поточного курсу. 46 слухачів жваво відповідали на запитання, засвідчуючи добре знання предмету, до того ж продемонстрували відмінне володіння зброєю. Дирекцією відзначено особливі заслуги керівника школи, старшого комісара Віктора Маліновського та трьох інструкторів — респіцієнтів Яна Марморовича, Владислава Ціммермана й Яна Дудку.

У вересні того ж року 22 слухачі закінчили школу зі званням старшого доглядача, п’ятеро отримали підвищення одразу, а решта мали змогу претендувати на нього після екзамену впродовж шести місяців.

Скарбова сторожа мала власні професійні видання. Центральним органом була віденська «Zollämter- und Finanzwach-Zeitung» (1886–1917), яка видавалася 32 роки. Наприкінці грудня 1917 року вийшов №1325.Чеською мовою з 1896 року друкувалося періодичне видання «Zájmy finančni stráže». В 1892 році у Львові почав виходити двотижневик «Dvutygodnik galicyjskiej c. k. stražy skarbu».

Війна

«Подеколи вони чули вдалині правобіч постріли. То були незначні сутички прикордонних кінних загонів. Часом бачили пораненого митника чи вбитого жандарма… Війна все не хотіла починатися.» [11]

У ході останніх змін перед війною було запроваджено військові зірочки замість розеток, а на петлицях поміщено металевий знак спеціальності у формі цісарсько-королівського орла (в угорської фінансової сторожі — корони св. Стефана). Змінено головний убір.

18 серпня 1918 року у Львові зібрались делегати окружних відділів фінансової сторожі, стан якої був плачевним. Чиновник XI рангу з 25-річним стажем отримував 1600 корон та ледве зводив кінці з кінцями. За кілька місяців багато учасників з’їзду поповнять ряди національних формувань фінансової сторожі. Зокрема у фінансовій системі ЗУНР залишиться незмінною колишня австрійська скарбова структура, митні служби, Дирекції скарбових округів і підрозділи скарбової сторожі. Бракувало тільки достатньої кількості фахівців-українців.

Тяглість традицій збереже Товариство галицьких митників (Towarzystwo galicyjskch urzednikow clowych), яке переживе імперію та припинить існування в 1935 році.

Сьогоднішня австрійська митна служба, враховуючи фактичну спадкоємність з часу реформ Марії Терезії (k.k. Gränz-Gefällen-Jägern (Cordonisten) і Cameral-Gefällen­Wache), по праву вважається найстарішим існуючим охоронним органом в Австрії. [12]

---

Джерела:

1. Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. К.: Наукова думка, 1986. Т.48. С.351 – 355.
2. Macková M. Finanční stráž v Čechách 1842-1918. Pardubice, 2017.
3. Історія митної діяльності:  Україна в міжнародних митно-торговельних мережах: навч. посіб. / [К. М. Колесников (кер. авт. кол.),  Л. І. Адашис,  Д. В. Архірейський,  О. О. Дячок,  Д. О. Бочаров, О. В. Морозов, В. В. Ченцов, С. В. Шуляк]; за ред. Л. В. Деркача, В. В. Ченцова. – 2-ге вид., зі змін. і доп. Дніпро : УМСФ, 2019. 282 с.
4. Zolltrennung und Zolleinheit. Die Geschichte der österreichisch-ungarischen Zwischenzoll-Linie. Wien, 1915. S. 99 -100.
5. Errichtung einer Gefällenwache. Verfassung der Gefällen-Wache. Sammlung der Gesetze für das Erzherzogthum Oesterreich unter der Ens. T.17, 1835. Wien, 1837. S.218-260.
6. Сучасні переклади пов’язаних термінів не розкривають повністю первісне значення: Finanzwache f, австр. митниця. Finanzwachkommissar m митний комісар. Finanzwachmann m митний доглядач. (Німецько-український словник юридичних термінів. Одеса: Національний університет «Одеська юридична академія», 2017).
7. Verfassungs- und Dienstvorschrift für die kaiserlich-königliche Finanz-Wache in den deutschen, galizischen und lombardisch-venetianischen Provinzen Wien: Hof- und Staatsdr., 1843); Hampl, F. Die Zollwache seit 1830. URL: http://www.zollwache.at/zollwache/Die_Zollwache_seit_1830_WZ.pdf
8. Čelik P. Česesarsko-kraljeva finančna straža na Slovenskem (1843-1918). Ljubljana: Arhivsko društvo Slovenije, 2015.(Viri / Arhivsko društvo Slovenije; št. 38. Zgodovina carine na Slovenskem od antike do slovenske osamosvojitve. Zgodovinski zbornik ob razstavi o carini na Slovenskem. Urednik: Boštjan Hepe. Ljubljana: Carinska uprava Republike Slovenije, 2011. 96 s
9. Schematismus der k. k. Finanzbeamten des österr. Kaiserstaates: (mit Ausnahme der montanistischen und Finanzwach-Beamten). Graz, 1858. S.65-77.
10. Szabó A. A Magyar Királyi Pénzügyőrség rangrendszere 1867-1947. Rendvédelem-történeti Füzetek (Acta Historiae Praesidii Ordinis), XXVII. évf. (2017) 54. sz. 27. 10.31627/RTF.XXVII.2017.54N.107-126P.
11. Рот Й. Марш Радецького та інші романи. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. 2014.
12. Hinterstoisser H., Jung P. Geschichte der Gendarmerie in Österreich-Ungarn: Adjustierung 1816–1918. Einsätze im Felde 1914–1918. (Österreichische Militärgeschichte: Sonderband 2000-2).Wien: Verlagsbuchhandlung Stöhr, 2000.

• Hinterstoisser H. Die “steife Offizierskappe”. Zur Geschichte eines typisch österreichischen Elements der Uniform. Wien, 2019.
• Малов-Гра А. Форма одягу імператорсько-королівської фінансової варти (1907–1918).

---

Статтю оприлюднено на сайті «Фотографії старого Львова»: https://photo-lviv.in.ua/halychyna-v-mundyri-tsisarsko-korolivska-finansova-storozha-ta-ii-poperednyky-v-halychyni-1830-1918/