Історія однієї фотографії полковника Слюсарчука

---

Микола ЗАКУСОВ
директор Стрийського краєзнавчого музею “Верховина”

Метод історико-предметної атрибуції старої чорно-білої фотографії музейні працівники часто використовують у своїй роботі. Гарним зразком є аналіз фотопластини із фондів Стрийського краєзнавчого музею «Верховина».

Полковник Галицької армії Костянтин Слюсарчук в Дроговижі, зима 1919 року

Перед нами групова фотографія цивільних та військових у різнорідній уніформі, що вказує на період зими-весни 1919 року, коли строкатість мундирів в Галицькій армії набула масового характеру (лише з головних уборів присутні кілька видів австрійського кепі, папаха та «мазепинка», що буде встановлена в якості головного убору для Галицької армії Розпорядом Державного секретаріату військових справ № 46 від 22 квітня 1919 року). Привертає увагу пропагандистський знак, виготовлений під час Першої світової війни, «Не ридать, а добувать» на головних уборах однієї з жінок і старшини у нерегламентованому кітелі типу «карлблуз». А також біло-сіра шапка із синім шликом завернутим усередину та жовтою кокардою синьожупанників.

Кокарда «Не ридать а здобувать» і її використання на головних уборах

Обриси на перший погляд невідомої будівлі особливо спонукають до пошуку. Навіть той, хто цікавиться архітектурними пам’ятками Галичини не відразу впізнає, шо це Заклад для сиріт та убогих у Дроговижі — благодійна установа графа Станіслава Скарбека, заснована в 1843 році, що розпочала роботу з 1875 року, забезпечуючи утримання та освіту знедолених верств Галичини. Нині в районі села Заклад біля Миколаєва. Об’єкт не експлуатується. Місце виявилось популярним і відображене на кількох різночасових світлинах.

Ключовою та найінформативнішою є центральна постать в однострої Галицької армії. Кітель типового австрійського крою з тримисковими клапанами на кишенях, зубчатка на комірі та характерні пружки на рукавах вказують, що перед нами полковник ГА. Перебір персонажів підказує — це кадровий військовий Костянтин Олексійович Слюсарчук (1868–1919) (Старик В. Слюсарчук Костянтин Олексійович. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія : До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки.  Т. 3 : С-П. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С .458–59), який розпочав службу кадетом 67-го Угорського піхотного полку в м. Пряшів (Еперджес) 1 вересня 1889 року.

Спробуємо відновити хронологію проходження Костянтином Слюсарчуком служби у австро-угорському війську.

• 

  Костянтин Слюсарчук в однострої оберстлейтенанта австро-угорських збройних сил, 1917 рік

  1889 – кадет

• 1891 – Offiziersstellvertreter (дослівний переклад — «заступник офіцера», в 1908 році це звання було перейменовано на «фенріх» (Fähnrich) — тут і далі курсив сірого кольору примітки Адаменко Д.)
• 1893 – 1 травня присвоєно звання лейтенанта
• 1896 – 1 листопада Слюсарчуку присвоюють звання обер-лейтенанта
• 1906 – 1 листопада присвоєно звання гауптмана (Hauptleute (автор помилково використовує множину для позначення цього звання. Однина — Haupmann))  і переведено до 66-го піхотного полку зі штабом у м. Ужгород (Унгвар)
• 1912 – переведений до 15-го піхотного полку в Тернополі
• 1915 – 1 травня отримує звання майора
• 1917 – 1 серпня, відставка у званні оберстлейтенанта.

За час своєї військової служби у Австро-Угорських збройних силах оберстлейтенант Костянтин Слюсарчук, як свідчить портретне фото, був нагороджений:

1. Пам’ятним хрестом 1912–1913 років (Erinnerungskreuz 1912–1913)
2. Ювілейним хрестом на честь 60-річчя правління Франца Йосифа (Militär-Jubiläumskreuz 1908).
3. Ювілейною бронзовою медаллю на честь 50-ти річчя правління Франца Йосифа (Bronzene Jubiläumshofmedaille für die bewaffnete Macht (SIGNUM MEMORIAE)).
4. Офіцерським знаком за службу 3-го ступеня (Militärdienstzeichen 3. Klasse für Offiziere).
5. Військовим хрестом імператора Карла (Karl-Truppenkreuz).
6. Бронзовою медаллю військових заслуг на стрічці Хреста військових заслуг (Bronzene Militärverdienstmedaille am Bande des Militärverdienstkreuzes).
7. Хрестом військових заслуг 3-го ступеня з військовими декораціями (Militärverdienstkreuze mit Kriegsdekoration).

Перша світова війна застала гауптмана Слюсарчука в 15-му піхотному полку в Тернополі. Він потрапляє на Східний фронт, біля села Корнелечі, у вересні 1914 року, отримує 5 кульових поранень в ноги та опиняється у гарнізонному шпиталі. Вже в званні майора прикріплений до Легіону УСС з січня 1917 року. В серпні вийшов у відставку за вислугою років у ранзі підполковника.

Керівник Вишколу УСС у с. Розвадів. Організатор урочистого прийому в таборі УСС митрополита А. Шептицького та посвячення ним прапора вишкільного куреня. У червні 1918 року іменований комендантом м. Кам’янець-Подільський.

З листопада 1918 року підполковник ГА, командуючий групи «Щирець» («Південь-2»), згодом перетвореної на 7-му Стрийську бригаду.

12 січня полковник Слюсарчук передав командування групою «Південь» отаману А. Бізанцу. А вже 20 січня очолює урочистий парад українського війська у ході святкувань Злуки ЗУНР та УНР в м. Миколаїв, у яких, за окремими свідченнями, взяло участь понад 10000 осіб. Припускаємо, що саме до цього часу належить фото. Ймовірно у Дроговижі діяв вишкіл ГА, яким командував полковник Слюсарчук.

Фото зроблено не раніше січня 1919 року, коли Костянтину Слюсарчуку присвоєно звання полковника ГА.

…Наприкінці лютого Слюсарчук буде присутній на переговорах з місією Бартелемі у Львові, куди прибуде українська делегація у складі В. Охримовича, О. Бурачинського, С. Витвицького, М. Лозинського, В. Темницького, Ф. Бонна, полковників К. Гужковського та К. Слюсарчука, підполковника В. Фідлєра й отамана Т. Рожанковського. Основна дискусія розгорталася навколо демаркаційної «лінії Бартелемі».

Учасники переговорів у Львові в лютому 1919 року, під №11 Костянтин Слюсарчук

Начальник штабу утвореної з групи Кравса в березні1919 року 3-ї дивізії ГА під командуваннями генерала Генбачова, до складу якої входили: 7-й Львівський, 8-й Самбірський, 11-й Стрийський полки та група «Глибока».

Далі командир вишколу 3-го корпусу ГА. Наказом НКГА від 26.08.1919 року призначений командиром вишколу ГА в с. Грушка (Кривизюк Л. П. Військовий вишкіл у Галицькій Армії. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. 2000. № 408: Держава та армія. С. 190–197). І врешті – голова екзаменаційної комісії, перед якою склали випускний іспит курсанти 1-го курсу старшин, школи піхоти ГА в с. Гута Чугорська. Захворів на тиф, помер 26 жовтня і похований в с. Грушка на сьогоднішній Хмельниччині.

Статтю оприлюднено на сайті «Фотографії старого Львова»: https://photo-lviv.in.ua/istoriia-odniiei-fotohrafii-polkovnyka-sliusarchuka/