Хрест Військових Заслуг

Militärverdienstkreuz

Все керівництво збройних сил відчувало відсутність військової нагороди, якою можна було б відзначати виняткові заслуги тих офіцерів армії, яких не можна було відзначити іншими нагородами (наприклад, «Військовим орденом Марії Терезії», «Орденом Леопольда» або «Орденом Залізної Корони»), хоча вони однозначно проявили у воєнний період виняткову хоробрість чи у мирний час неабияку старанність при виконанні своїх обов’язків.

Тому в 1849 році після переможного Італійського походу головнокомандувач австрійської армії фельдмаршал Йозеф граф Радецький звернувся до імператора Франца Йосифа I через тодішнього міністра війни графа Дʼюла з пропозицією заснувати цю відсутню нагороду. Так 22 жовтня 1849 року в Австрії виник «Хрест військових заслуг», який згідно зі статутом могли отримати лише офіцери імператорських військових частин за винятковий кругозір, відвагу та рішучість у війні, а в мирний час за виняткову службову ретельність. За офіцерів у цьому випадку, як і у «Військовому ордені Марії Терезії», вважалися офіцери від найвищих до найнижчих звань, включаючи фенріхів та корнетів.

«Хрест військових заслуги» (Měřička 1960, 1972; Gattinger 2000) було засновано в єдиному ступені як просту нагрудну нагороду в формі рівностороннього хреста, виготовленого зі срібла, плечі якого розширювалися лапатоподібно і на своїх кінцях закінчувалися легким увігнутим вигином (хрест леопольдівського типу). Хрест розміром 30–31 мм був виконаний однобічнім, поверхня плечей була утворена зернистою срібною площиною, вздовж країв обрамленою високою гранатово-червоною емаллю. На центрі хреста був круглий медальйон, основна площина якого була знову ж таки з зернистого срібла, по краю обрамлена кільцем з високою червоною емаллю. На зернистій срібній площині був розміщений виступаючий дворядковий напис «VER/DIENST» (За заслуги). Зворотна сторона хреста була гладкою срібною, іноді з практичних міркувань покрита замшею, щоб не бруднити білі кітелі офіцерської форми. На зворотному боці могло бути розміщено також гравіроване присвячення, наприклад, від офіцерів-побратимів. Стрічковим вушком та кільцем хрест був з’єднаний з нагрудною стрічкою, спочатку протяжною, коли хрест ще носили в петлиці, пізніше складеною у вільний трикутник з розміщенням на лівій верхній частині форми. Лише пізніше ці стрічки були замінені на міцно пропрасовану трикутну стрічку класичної для австрійської нагородної системи форми. Стрічка для «Хреста військових заслуг» була запозичена з «Медалі за хоробрість», тобто вона була білою з червоним штрихуванням, пізніше позначувана вже лише як «Військова стрічка» або «Стрічка за хоробрість».

Вперше цим хрестом були нагороджені офіцери за Італійський похід 1848–1849 років, яким імператор за службу та хоробрість висловив своє «Найвище визнання».

На початку 1860 року відбулася зміна зовнішнього вигляду хреста, який був доповнений так званою «Військовою відзнакою» за відвагу та заслуги перед ворогом під час війни. Цією відзнакою був лавровий вінок, вставлений між рамена хреста. Одночасно було проведено зміну, через яку зернисті срібні частини лицьового боку хреста покрили білою емаллю. Цією ж емаллю була покрита і вся гладка зворотна сторона хреста. У такому вигляді «Хрест військових заслуг» вручався аж до початку Першої світової війни у 1914 році. За весь довоєнний час свого існування хрести виготовляли різні виробники з різних штампів, тому серед хрестів можна знайти різні варіанти. Іноді вінок між раменами був зелено легований, іноді вкритий зеленою емаллю або позолочений (особливо у приватних замовленнях на замовлення нагородженого). Виготовляли також мініатюри для світських потреб. Імператор, як найвищий головнокомандувач збройних сил, мав право у виняткових випадках нагородити «Хрестом військових заслуг» «З діамантами», коли білу емаль на лицьовому боці хреста замінювали дрібними діамантами, червону емаль — рубінами, а зелену — смарагдами (Jedlička 1993).

23 вересня 1914 року ця одноступенева відзнака за заслуги була розширена двома класами. Оригінальний нагрудний хрест став «Хрестом військових заслуг III класу», відзнакою II класу став нашийний хрест розміром приблизно 40х40 мм, а І клас цієї нагороди отримав характер односторонньої пришпилюваної нагрудної відзнаки розміром приблизно 61х61 мм, тобто порівнянно велкикого, як орденська зірка.

На відміну від справжніх імператорських орденів, носій нижчого класу не знімав хрест нижчого ступеня, яким був нагороджений раніше, а носив його надалі разом з вищими класами. До обидвох вищих класів могли додати «Військову відзнаку» або доповнити «Військовою відзнаку» нижчого класу, що призвело до ряду варіантів, дуже складних для огляду.

З коронацією імператора Карла в грудні 1916 року відбулося кілька змін у структурі цієї нагороди. Хрестом можна було з 13 грудня 1916 року нагороджувати «З мечами» за заслуги в бою з ворогом. Це призвело до подальших, здебільшого лише теоретичних, комбінацій вінків та мечів. Мечі розміщувалися між раменами хреста поверх вінка, і залежно від того, чи були вони нагороджені разом з нижчим чи вищим класом, вони виготовлялися із золота або срібла. Лише у хреста III класу мечі завжди розміщувалися на стрічці у вигляді бляшаного виливка.

З 1 серпня 1917 року III клас хреста можна було вручати повторно. В такому випадку на стрічку кріпилася позолочена горизонтальна металева планка або планки за кількість нагороджень. З 8 лютого 1918 року хрест II класу також міг бути вручений повторно, що позначалося зеленим вінком у верхній частині хреста.

Декрет про нагародження «Хрестом військових заслуг ІІІ класу з військовою відзнакою»

Декрет про нагародження «Хрестом військових заслуг ІІІ класу з військовою відзнакою»

Починаючи з квітня 1918 року для «Хреста військових заслуг» були запроваджені так звані «Малі відзнаки», які при щоденному носінні замінювали вищі класи відзнаки. Замість нашийної або нагрудної відзнаки носили хрест III класу, на стрічку якого розміщували відповідну класу мініатюру.

Кавалерами I класу з «Військовою відзнакою» та «Мечами» стали всі фельдмаршали (Конрад фон Гетцендорф, Кьовеш, Кробатін, Рор фон Дента, Бем-Ермолі та Бороевич), генерал-полковники граф Паар («З діамантами»), фон Георгі, Пфланцер-Балтін, фон Данкль, Карл Кржітек та інші.

Першим кавалером «Хреста військових заслуг з діамантами» (тоді ще лише нагрудної відзнаки) став у 1856 році фельдмаршал ерцгерцог Альбрехт. До кінця 1918 року «Хрест військових заслуг з діамантами» був вручений лише 23 рази, з них вісім разів у I класі. «Хрест військових заслуг з діамантами» за весь час існування цієї прекрасної нагороди вручався лише в I та III класах. З огляду на те, що В«Хрест військових заслуг» вручався в період Першої світової війни, як уже було сказано, не лише з «Військовою відзнакою», але й з «Мечами» або з військовими відзнаками нижчих класів, то виникло кілька надзвичайно рідкісних комбінацій додаткових атрибутів.

«Хрест військових заслуг I класу з військовою відзнакою та діамантами» отримали ці вісім осіб (Ludwigstorjf 2000):

«Хрест військових заслуг I класу з військовою відзнакою, мечами та діамантами» отримав генерал-полковник ерцгерцог Євген (1917).

«Хрест військових заслуг III класу з військовою відзнакою, мечами та діамантами» отримав генерал-полковник Артур барон фон Больфрас (1918).

«Хрест військових заслуг III класу з військовою відзнакою та з діамантами» серед військових лідерів отримали:

«Хрест військових заслуг III класу з діамантами» отримали ці десять видатних командирів та воєначальників:

Про значення цієї нагороди свідчить той факт, що після реорганізації хреста у 1914 році, «Хрест військових заслуг I класу» в списку старшинства зазначався одразу після «Великого хреста Військового ордену Марії Терезії». «Хрест військових заслуг I класу» вважаються винятково рідкісними, нашийні хрести — дуже рідкісними, хрести II класу — звичайними. Рідкісними є також і оригінальні хрести з початку існування цієї нагороди, тобто надані до 1860 року.

Інформація з книги Ivan Koláčný «RADY A VYZNAMENÁNÍ Habsburské monarchie» (Nakladatelství Elka Press, Praha 2006), стор. 230–234.

По предложению фельдмаршала Радецкого эта награда была учреждена императором Францем Иосифом I 22 октября 1849 г. Она предназначалась для награждения офицеров за исключительные заслуги на поле боя. «Крестом Военных Заслуг» были награждены абсолютно все офицеры, принявшие участие в кампании 1848–1849 гг.

Крест Военных Заслуг

Лапы креста (с 1865 года покрытые белой эмалью) имели широкую кайму из красной эмали. На аверсе медальона была помещена в две строки надпись «VER DIENST» носился на левой стороне груди на ленте «Медали За Храбрость».

В 1860 г. у награды появилось новое отличие путем добавления так называемого «Военного Отличия» — лаврового венка. Этот вариант вручался за храбрость непосредственно перед лицом врага. 23 сентября 1914 года, с началом первой мировой войны, крест был разделен на три степени, причем самая первая награда стала самой последней, третьей степенью. Вторая степень носилась на ленте на шее, а первая — без ленты на левой стороне груди. 13 декабря 1916 г. к кресту было добавлено новое отличие — «Золотые Мечи». 23 апреля 1918 года к Первой и Второй степеням награды появилось новое специальное отличие «Малое Отличие» (Kleine Dеkoration). Оно представляло собой «Крест Военных Заслуг Третьей степени»  с миниатюрными изображениями первой или второй степеней креста, в зависимости от степени награждения (то есть, если, например, проводилось награждение «Малым Отличием Креста Военных Заслуг Второй степени», то вручался «Крест Третьей степени» с прикрепленной к колодке миниатюрой «Креста Второй степени»). Интересный вариант отличия был применен 8 февраля 1918 года при повторном награждении «Крестом Второй степени»: круглый лавровый венок «Военного Отличия» был прикреплен к кольцу, через которое пропускалась орденская лента.

Ниже представлен список всех 34 возможных варианта «Креста Военных Заслуг» (от высшего к низшему). Следует отметить, что не представлены варианты наград «С Брильянтами» и «С Рубинами». Они могли дароваться лично императором и оплачивались исключительно за его деньги. Эти варианты не были более высокой степени, но показывали личное признание монархом заслуг награждаемого. Первоначально же такие отличия предусматривались только для награждения к юбилеям, но на практике правила немного поменялись. Эти варианты награды были очень редкими. Достаточно указать, что сегодня известны только два награждения «С Брильянтами»: «Крестом Военных Заслуг Первой степени с Военным Отличием и Золотыми Мечами» для эрцгерцога Евгения и «Крестом Военных Заслуг Третьей степени с Военным Отличием и Золотыми Мечами» для генерал-полковника Больфраса.

Первая степень

Вторая степень

Третья степень

Награды из коллекции Филиппа Кузнецова (Чехия):

3-я степень с “Военным Отличием” и “Мечами” и коробка к знаку
На крышке коробке размещены название и степень награды, изображение мечей, говорящее о том, что к награде полагается отличие в виде “Мечей”, и абревиатура “К.D.” – “Kriegs Dekoration” (“Военное Отличие”), что означает наличие венка
3-я степень с “Военным Отличием” и коробка к знаку
Обратите внимание, что награда могла изготовляться с “Военным Отличием” в виде лаврового венка и с покрытием из зеленой эмали (как здесь), и без такового (как на верхнем знаке)

Награда из коллекции Романа Сливина (Россия)

“Крест Военных Заслуг”, изготовленный в частном порядке, и коробка к нему
В это награде мы видим одну интересну, хотя и малораспространенную традицию отмечать награждение, заказывая видоизмененную копию награды. На реверсе знака размещена надпись на немецком языке: “18 .08.1908 г. / офицеры 102-го пехотного полка общей армии”, благодаря которой мы можем сделать обоснованное предположение, что копия была подарена награжденному сослуживцами. Ревер покрыт бирюзово-зеленой эмалью, так как это был цвет отличия данного полка.

Награды из частных коллекций

“Крест Военных Заслуг” с Брильянтами и Рубинами
Дата, размещенная на реверсе знака позволяет нам сделать некоторые предположения о причине столь высокого награждения. 2 декабря 1898 года исполнилось 50 лет со Дня Вступления Франца Иосифа на престол. Это события сопровождали многочисленные награждения, среди которых должны были быть и отмеченные особым благоволением монарха.
2-я степень с Военным Отличием
Золото, серебро, позолота, эмали. Штампы “R. MARSCHALL, “SS” (R. Souval Wien) и пробы серебра
2-я степень
Серебро, позолота, эмали. Штампы R. MARSCHALL, “SS” (R. Souval Wien) и пробы серебра
1-й тип 1849-1855 гг.
Серебро, эмали. Эмаль на реверсе отсутствует. Штампов нет
2-й тип 1855-1865 гг.
Серебро, эмали. Штампов нет
3-я степень и коробка к знаку
Серебро, эмали. Штамп изготовителя “FR” (Franz Rothe)
3-я степень с Военным Отлчием
Серебро, позолота, эмали. Штампы “VM” (Vincenc Mayer – V. MAYER’S SOEHNE WIEN) и пробы серебра
3-я степень с Военным Отличием и Мечами
Серебро, позолота, эмали. Штампы “VM” (Vincenc Mayer) и пробы серебра
3-я степень с Военным Отличием и Мечами
Серебро, эмали. Штамп изготовителя “FR” (Franz Rothe). Еще один пример изготовленной на заказ награды – на реверсе в медальоне размещена надпись на немецком языке “Нашему товарищу Отто Линде 4.2.1915 г.”
Миниатюра 3-й степени с Военным Отлчием и Мечами
Бронза, позолота, эмали. Штампы отсутствуют
Опубликовал: Дмитрий Адаменко | 26 Січня 2025
Рубрика: Нагороди, Почесні відзнаки
Позначки:, , ,
Новая статья:
Предыдущая статья:

Последние опубликование статьи