Остап Козак
У серпні 1914 р. російська армія форсувала прикордонну річку Збруч і увірвалась в Галичину сильним угрупованням, яке складалось із двох армій. Внаслідок стратегічних прорахунків австрійського командування львівський напрямок захищала лише 3-я армія ген. Брудермана. Після локальних битв 26-30 серпня росіяни прорвали фронт у районі міст Золочів і Красне, а також на річці Гнила Липа. Внаслідок цього, 3 вересня ворог без бою захопив столицю коронного краю Галичини та Володимирії місто Львів. Таким був результат «Першої битви під Львовом».
У серпні 1914 року Українською Головною радою у Львові було розпочато формування добровольчого легіону Українських Січових Стрільців (УСС) у складі австро-угорської армії. Його кількість мала становити 2,5 тисяч, хоч охочих було значно більше. Новостворений легіон було переміщено до міста Стрий, де було складено присягу. Бойове хрещення відбулось у вересні, під час оборони ключових карпатських перевалів: Верецького і Ужоцького.
6 вересня австрійці отримали підкріплення і розпочали контрнаступ з лінії річки Верещиця і Городоцьких ставів, та здійснили спробу відбити Львів («Друга битва під Львовом», або битва під Городком та Равою Руською). Головна роль у цьому відводилась австрійській 4-й армії ген. Ауфенберга. Бойові дії точились у районі Розточчя, біля міст Магерів, Рава Руська, Городок, а також на лінії Верещиці. Однак, вже 12 вересня, через значні втрати та небезпеку оточення, австрійці були змушені відступити за річку Сян і до передгір’я Карпат.
Генерал Бороєвич
Активні бойові дії на Львівщині відновились у жовтні 1914 року. 18–21 жовтня 3-я австрійська армія ген. Бороєвича вела важкі бої на Старосамбірщині, штурмуючи гору Магера біля села Міжинець та висоту біля с. Тишковичі. Одночасно, 2-а армія ген. Бьом-Ермолі провела наступ у районі Ужоцького перевалу і відбила у росіян місто Турка. Аж до 2 листопада тривала драматична битва біля міста Хирів. Наступ операційної групи ген. Пфлянцер-Балтіна вздовж долин Опору і Стрия призвів до витіснення росіян із міст Сколе, Стрия, Борислава та Дрогобича. У боях відзначились відділи УСС під Тухолькою та горою Ключ біля Сколе.
У середині листопада — новий наступ російської армії, внаслідок чого австрійська армія була змушена відступити на лінію карпатських перевалів. Розпочалась облога фортеці Перемишль. Таким чином, станом на кінець 1914 року під російською окупацією опинилась практично уся східна частина коронного краю Галичини.
У січні 1915 року розпочалась велика «Карпатська зимова битва». На Різдво росіяни зайняли Ужоцький перевал і перейшли через головний хребет Карпат в районі с. Міжгір’я, чим створили реальну загрозу виходу в Угорську долину.
У другій половині січня 1915 року австрійці розпочали активні бойові дії, метою яких було зняття блокади Перемишля. 26 січня 3-а армія ген. Бороєвича захопила Ужоцький перевал. Австрійський корпус генерала Гофмана (входив до австро-німецької «Південної армії» ген. Лінзінгена), до складу якого входили УСС, опанував Верецький, Бескидський і Вишківський перевали, займаючи села Сможе і Тухольку. Запеклі бої тривали за гору Татарівка (біля с. Нижня Рожанка). Війна точилася у надважких зимових умовах і призвели до виснаження протиборчих армій.
У ніч з 18 на 19 березня 1915 року австрійці спробували таємно вийти із фортеці Перемишль в районі сіл Плешевичі і Медика, але невдало. 22 березня, після 122 днів облоги, австрійці підписали в с.Рудники біля м. Мостиська акт капітуляції Перемишля. У полон здались 120 тисяч австрійців разом із комендантом фортеці ген. Кусманеком.
20 березня розпочалась «Великодня битва» в Карпатах, під час якої дві російські армії розпочали наступ у Галичині. Певний успіх вони мали у західних Бескидах, але пробитись до Ужоцького перевалу не вдалось. 9 квітня корпус ген. Ботмера із складу німецької «Південної армії» успішно бере штурмом хребет Дзвинів та гору Остра біля села Козьова (зараз Стрийський район) і відкриває собі дорогу на Стрий. У кінці квітня — на початку травня Українські Січові Стрільці вели героїчні бої на горі Маківка біля села Тухля. 30 травня «Південна армія» здобула Стрий і націлилась на міста Калуш і Станіслав. На цьому завершилась «Карпатська битва».
На початку травня 1915 року австро-німецькі союзні війська здійснили масштабний наступ біля міста Горлиці («Горлицький прорив»). Так розпочався великий відступ російської армії на схід. 3 червня визволено Перемишль, точились затяті бойові дії на схід від нього, в районі м. Мостиська, сіл Пнікут та Крукеничі. Перемога біля с. Гусаків відкрила шлях до Львова. Після важких боїв в районі міст Городок, Магерів та Жовква, 22 червня 2-а австрійська армія ген. Бьом-Ермолі визволила місто Львів.
Генерал-фельдмаршал фон Гінденбург з німецьким і австро-угорським генералітетом у звільненому Львові 2 серпня
На цьому наступ австро-німецьких військ на східному напрямку не зупинився. 23–28 червня відбулась битва під Бібркою, яка точилась на відтинку між цим містом і долиною річки Дністер. 2-а австрійська армія ген. Бьом-Ермолі, яка виступила зі Львова, разом із «Південною армією» ген. Лізінгена, яка атакувала з-над Дністра, після важких боїв під містами Миколаїв на Дністрі, Журавно і Бібрка відтіснили росіян далі на схід. 28 червня — 2 липня 1915 року росіян вибито із лінії річок Бог (Західний Буг) — Золота Липа.
15–28 липня тривали запеклі бої за місто Сокаль на річці Бог, які завершились успіхом для 1-ї австрійської армії ген. Пухалло. Врешті, після боїв біля міста Золочів, 1 вересня росіяни відступили за р. Стрипа, а згодом — за р. Стир. 6 вересня 1915 р. відбулась переможна битва армії ген. Бьом-Ермолі під містом Підкамінь, після якої росіян було відкинуто на територію Волині. На цьому фронт тимчасово стабілізувався.
У червні 1916 р. російська армія провела успішну наступальну операцію на Східному фронті від Луцька до Чернівців (т.зв. «Брусиловський прорив»). Основною його метою було відновлення окупації Львова та Галичини. Росіянам вдалося захопити місто Луцьк. Полк УСС вів важкі бої на горі Лисоня (біля м. Бережани). Протягом липня–жовтня точилися запеклі бої біля міста Броди. У результаті наступу російські війська зупинилися на лінії Золочів–Галич–Станіслав (Івано-Франківськ)–Ворохта.
Активні бойові дії в Галичині відновились аж у червні 1917 р. (т.зв. «Наступ Керенського»). Протягом 30 червня — 6 липня відбуваються запеклі бої біля міст Золочів, Зборів, Бережани. 19 липня австро-німецька армія прорвала фронт під селами Залізці й Оліїв, що призвелоь до панічної втечі росіян. 25 липня визволено місто Тернопіль. 30 липня росіяни були остаточно вибиті за річку Збруч. Як наслідок — повний відступ російської армії із Королівства Галичини та Володимирії і Герцогства Буковини.