Ferdinand Karl Joseph von Österreich-Este
25 квітня 1781 року в Мілані народився ерцгерцог Фердинанд Карл Остеррайх-Есте, майбутній фельдмаршал і генерал-губернатор Галичини та Трансільванії.
Фердинанд Карл Йозеф фон Есте (літографія, 1824 рік)
Фердинанд Карл був другим сином ерцгерцога Фердинанда Карла Антона Йозефа та Марії Беатріс д’Есте. Він був братом моденського герцога Франциска IV. У 1799 році, після закінчення Військової академії у Вінер-Нойштадті, він вступив в армію і став дивізійним генералом (Divisionär) в 1800 році.
Під час війни проти Франції в 1805 році йому було доручено командувати 3-м австрійським армійським корпусом, який дислокувався в Швабії, і був відрізаний від своєї позиції на Іллері, між Ульмом і Ґюнцбургом, після того, як фельдмаршал-лейтенант Макк, який був прикріплений до нього як начальник генерального штабу, був розгромлений 9 жовтня під Ґюнцбургом маршалом Неєм.
Кольорова літографія Джозефа Крігубера, 1841 рік
Проте, поки Мак здався в Ульмі, Фердинанд утік до Богемії через Гайслінген-ан-дер-Штайге та Еттінген з приблизно 2000 кавалеристами, тоді як піхота та важка артилерія потрапили в полон кавалерії Мюрата, яка переслідувала його на Альтмюлі. Потім Фердинанд отримав верховне командування імперськими військами в Богемії, організував Ландштурм, провів кілька успішних боїв з баварцями та прикривав праве крило великої союзницької армії аж до битви під Аустерліцем.
У 1809 році, будучи головнокомандувачем 7-го армійського корпусу з 36.000 чоловік, він пройшов через Пілицю до Варшавського герцогства, марно намагався схилити поляків до повстання проти Наполеона I та герцога Фрідріха Августа Варшавського, і пережив впертий опір під Рашином від Понятовського, який, однак, 22 квітня залишив Варшаву й обійшов австрійців, тоді як Фердинанд рушив проти Каліша та марно атакував Торн. У результаті переправи Домбровського через Бзуру австрійці були змушені в свою чергу евакуювати Варшаву 2 червня, а також залишити частину Галичини, включаючи Краків, Понятовському, який наступав.
У 1815 році Фердинанд прийняв командування австрійським резервом і перетнув Рейн з двома дивізіями, але не мав нагоди відзначитися.
У 1816 році Фердинанд отримав військове командування в Угорщині, а в 1830 році очолив військове командування та цивільний уряд у Галичині. У 1835–1837 роках був губернатором Трансільванії.
Перебуваючи на своєму важкому посту в Лемберзі (зараз Львів), обдурений і заколисаний галицькою шляхтою та здивований вибухом Краківського повстання в 1846 році, він незабаром залишив свою посаду, відтоді жив переважно в Італії та помер 5 листопада 1850 року в Ебенцвейєрі. Його серце було поховано окремо та знаходиться в каплиці Лорето Церкви августинців у Відні.