Wilhelm Friedrich Belgicus von Bentheim und Steinfurt
17 квітня 1782 року в родині графа, а згодом князя Людвіга Вільгельма Гелдрікуса Ернста цу Бентхайма і Штайнфурта (1756–1817) та Юліани Вільгельміни, герцогині Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбург народився майбутній австрійський фельдмаршал-лейтенант Вільгельм Фрідріх Бельгікус фон Бентхайм і Штайнфурт.
Фельдмаршал-лейтенант Вільгельм Фрідріх Бельгікус фон Бентхайм і Штайнфурт
Родина походила з імперського округу Нижній Рейн-Вестфалія. У 1799 році Вільгельм вступив до австрійської армії та служив капітаном-лейтенантом (Kapitänleutnant) у піхотному полку Графа Венкгейма (Infanterie-Regiment Graf Wenkheim). Спочатку він служив під командуванням фельдмаршал-лейтенанта Єлачича під час гірській війні у Швейцарії та брав участь у битві під Гогенлінденом у 1800 році. У 1807 році він служив майором в піхотному полку ерцгерцога Людвіга (Infanterie-Regiment Erzherzog Ludwig) і, отримавши звання оберст-лейтенанта, був переведений до полку Ройс-Плауен (Regiment Reuß-Plauen) у лютому 1809 року.
У травні 1809 року Вільгельм отримав звання оберста за дії під час битви при Асперні. Будучи командиром піхотного полку Фогельзанг (Infanterie-Regiments Vogelsang), він потім воював у битві при Ваграмі, був важко поранений та в 1810 році нагороджений «Військовим орденом Марії Терезії». Після заснування Великого герцогства Берг, згідно з новою правовою системою, йому довелося б припинити свою австрійську військову службу. Однак він попросив у імператора Франца І звання камергера і, таким чином, отримав дозвіл Франції продовжувати службу в Дунайській монархії.
Боєць Австрійсько-німецького легіону (1813)
В наступній для Вільгельма Визвольній війні 1813 року він командував бригадою та брав участь у битвах під Дрезденом і Кульмом під командуванням князя Шварценберга. 4 жовтня він був призначений генерал-майором і отримав завдання створити Австро-німецький легіон (Österreichisch-Deutsche Legion) у Празі, який навесні 1814 року під командуванням фельдмаршал-лейтенанта Бубни грав важливу роль на півдні Франції.
Після Паризького миру Вільгельм Фрідріх Бельгікус працював в інтересах німецьких князів і був зведений у ранг князя в 1818 році. Повернувшись до армії, став командиром бригади в Празі, а в 1826 році — шефом (Oberst-Inhaber) піхотного полку № 9 (Infanterie-Regiments Nr. 9). 20 серпня 1829 р. він отримав підвищення до фельдмаршал-лейтенанта та був призначений командиром дивізії в Падуї. У 1831 році за дорученням Папської області він разом з фельдцугмейстером Геппертом брав участь у придушенні заворушень у північних провінціях, а потім отримав командування дивізією 1-го армійського корпусу під командуванням генерала від кавалерії фон Валльмодена. На прохання генерала Фрімона він спочатку отримав командування резервним корпусом у 1835 році та ІІ армійським корпусом в Італії у 1836 році.
Помер Вільгельм Фрідріх фон Бентхайм 12 жовтня 1839 року у Віллафранці під час епідемії холери.