Дмитро Адаменко
П’яту частину потреб австро-угорських збройних сил у офіцерському складі задовольняли за рахунок випускників військових академій. На відміну від шкіл кадетів, ці навчальні заклади відразу готували офіцерів-лейтенантів. Полная запись…
Дмитро Адаменко
Дві третини потреб австро-угорських збройних сил в офіцерському складі покривалися за рахунок випускників шкіл кадетів. За півтора сторіччя в державі була створена розгалужена система середньої професійної військової освіти. Монархія заохочувала споконвічний потяг юнаків до військової служби, всіляко полегшуючи їм шлях до заповітних офіцерських зірок. Полная запись…
Дмитро Адаменко
Лише деякі юнаки Австро-Угорщини, які закінчили початкову військову реальну школу, відмовлялися від продовження шляху до офіцерського звання. Особливо, якщо вони мали право скористатися пільгами. Піраміду допризовної військової підготовки в двоєдиній монархії Габсбургів вінчали вищі військові реальні школи.
Полная запись…
Дмитро Адаменко
Історія знає чимало прикладів федеративних і конфедеративних держав, кожне з яких мало свою специфіку. Не став винятком і союз Австрії й Угорщини, що утворився з унітарної держави в останній третині XIX століття. Особливості «двоєдиної монархії» відбилися в тому числі й на її збройних силах. Полная запись…
Леонід Кирилаш,
член Національної спілки журналістів України
морський офіцер у відставці
Ярослав Окуневський (1860-1929), український громадський діяч, письменник, публіцист, благодійник, доктор медицини, лікар. Понад 33 роки він служив морським лікарем на флоті Австро-Угорщини, відбув декілька далеких плавань до Африки, Індії, Китаю, Єгипту, Іспанії, Італії та інших країн. Свої враження від побаченого в далеких краях викладав у подорожніх споминах, які публікувалися у львівському часопису «Діло», а у 1898 році у Чернівцях вийшов і перший том нарисів Окуневського «Листи з чужини». Полная запись…
Лосєв О.С.
Львівський національний університет імені Івана Франка
Максим Ферапонтов
Полтора века назад в Адриатическом море разгорелось противоборство итальянского и австрийского флотов. До конца XIX века итоги этой войны определяли развитие военно-морской тактической доктрины и конструкцию военных кораблей. Битва возле крошечного островка Лисса стала последним сражением морских сил Сардинии и Неаполя и первым — для новорождённого флота единого итальянского государства. Пройдя сквозь дым пушечных залпов, вчерашние сардинцы, тосканцы и неаполитанцы осознали себя итальянцами. Для их противников это сражение стало утешением на фоне общих итогов войны, а также знаком того, что Габсбурги всё ещё могут защитить свои интересы. Какими же были основные события Австро-итальянской войны на море и чем отличались военно-морские силы, принимавшие в ней участие? Полная запись…
Разведывательный отдел был частью генерального штаба Военного министерства, и даже располагался в комплексе зданий министерства. Его название одновременно отображает и секретность деятельности, и основную функцию — «evidenz» с немецкого языка переводится как «сбор данных», «статистика». Интересно, что разведотдел современных австрийских вооруженных сил носит такое же название — «Evidenzbüro». Полная запись…
История морского высшего военно-учебного заведения двуединой монархии неразрывно связана с историей ее военно-морского флота. Ведь до Наполеоновских воин, когда владения австрийских Габсбургов выхода к морю не имели, развивалась лишь Дунайская флотилия, которая не требовала особых навыков кораблевождения. Отправной точкой для ВМФ Австро-Венгрии стал 1797 г., когда в Кампо-Формио был подписан мирный договор, согласно которому германскому императору Францу II достался флот бывшей Венецианской Республики. Вскоре встал вопрос о создании корпуса офицеров флота. Полная запись…
На протяжении веков заботу об увечных и престарелых воинах, которые не имели средств к существованию, брали на себя духовные монастыри. Не в виде исключения, конечно же, а в порядке общей заботы об обездоленных. А так как вплоть до Нового Времени церковь и государство были нерасторжимы, то можно считать, что и монархи через свои привилегии для священнослужителей принимали участие в заботе о военных инвалидах. Ситуация стала меняться в конце XVIII века, когда светская власть попыталась избавиться от плотной опеки власти церковной. Для наследных земель Габсбургов это время пришлось на правление императора Иосифа II, который в начале 80-х годов XVIII века принял ряд «Патентов о веротерпимости». Они существенно расширили права некатолических церквей, а значит и ограничили власть Папской курии. Полная запись…