Школи кадетів двоєдиної монархії

---

Дмитро Адаменко

Дві третини потреб австро-угорських збройних сил в офіцерському складі покривалися за рахунок випускників шкіл кадетів. За півтора сторіччя в державі була створена розгалужена система середньої професійної військової освіти. Монархія заохочувала споконвічний потяг юнаків до військової служби, всіляко полегшуючи їм шлях до заповітних офіцерських зірок.

Військово-навчальні заклади підготовки кадетів

Вперше питання спеціальної підготовки офіцерського складу для австрійської армії порушила в 1740 році імператриця Марія Терезія. До цього офіцерський патент просто купляли.

У 1751 році в Відні в «Саперному крилі» Штіфтсказарм (Stiftskaserne) відкрили «Школу військових вихованців» (Kriegs-Pflanzschule) для навчання військовій справі 100 дітей збіднілих дворян і офіцерів. У наступному році з тією самою метою в Вінер-Нойштадті розпочала роботу перша «Школа кадетів» (Cadetenhauses), до навчання в якої допускалися й інші верстви населення. В травні 1769 року цей військово-навчальний заклад переїхав з Відня до Вінер-Нойштадта, де обидві школи об’єднали — таким чином з’явилася «Терезіанська військова академія» (Theresianische Militär-Akademie).

Замість школи, яка виїхала до Вінер-Нойштадту, в тій же будівлі в Відні в 1769–1784 роках розташовували «Інженерну академію» (Ingenieur-Akademie), в 1784–1797 замість неї — «Корпус артилеристів і бомбардирів» (Artillerie und Bombadierkorps), а в 1797–1809 — знову «Інженерну академію». При академії була саперна сотня (Sappeur-Kompagnie), що і дала назву однієй з будівель великого казарменого комплексу. В 1809 році тут ненадовго розквартирувалися французькі окупаційні частини, а в 1810–1851 роках знову оселилися й академія, й сапери. В 1854–1867 будівля повністю належала саперам, в 1867–1869 тут розташовувалася «Дивізійна військова школа» (Divisionsschule), а в 1869–1898 — «Піхотна школа кадетів» (Infanterie-Kadettenschule).

У 1777 році прийняли закон про «кадетів понад норму» (Cadeten-Norma), згідно з яким у випадку, якщо в військах усі офіцерські вакансії не могли бути заповнені за рахунок випускників академії у Вінер-Нойштадт, то дозволалося задовільнити потребу за рахунок випускників «Інженерної школи» (Ingenieur-Schule) або «Йозефінского будинку сиріт офіцерів» (Josefinischen Waisenhaus befindliche Offizierssöhne).

У 1800 році з’явилися ще дві категорії кандидатів на офіцерський чин:

• «приват-кадети» (Privat-Cadeten) — до неї ввійшли освічені сини простих громадян, які добровільно пішли на військову службу, але не мали коштів для існування й тому вимагали щомісячної оплати. Оскільки вони проходили службу при конкретних частинах, їх також називали «полковими» (Regiments-) або «корпусними кадетами» (Korps-Cadeten);
• «кадети на власному утриманні» (Ex propriis Cadeten), які могли оплатити період навчання зі власної кишені.

Штіфтскірхе (Stiftskirche) — кутова церква казарменого комплексу по вулиці Марія-Хільфер-Штрасе, що дала йому назву. Казарми досі використовуються австрійським бундесвером	Фасад будівлі Штіфтсказарм по вулиці Сапертракт, де в 1869–1898 роках були розташовані навчальні зали піхотної школи кадетів

В 1808 році в Ольмюце (зараз Оломоуц у Чехії), Терезієнштадт (ческий Терезин) і Цилі (Целє у Словенії) створили сотні кадетів (Kadetten-Kompagnien), але після невдалої війни з французами в 1809 році їх розформували. В наступному році в Ольмюце відродили сотню кадетів (Cadeten-Kompagnie). В 1818 році створили сотню кадетів у Граці, що, як і попередня, існувала до реорганізації системи військової освіти 1852 року. В 1838 році створили ще одну сотню кадетів в італійському Мілані, що проіснувала до 1848 року. Крім того, в 1838 році прийняли рішення про створення полкових шкіл кадетів (Regiments-Kadettenschulen) при кожному піхотному полку й єгерському батальйоні. Учні (Schüler), які пройшли в них навчання протягом року, повинні були витримати іспит на офіцерський чин.

В 1852 році в системі військової освіти (Militär-Bildungswesens) провели першу реформу, згідно з якою створили:

• 12 нижчих військових виховних шкіл (Unter-Militär-Erziehungshäusern);
• 12 вищих військових виховних шкіл (Ober-Militär-Erziehungshäusern);
• 4 училища кадетів (Cadetten-Instituten);
• 4 військових академії (Militär-Akademien): у Вінер-Нойштадті (Wiener-Neustädter-Akademie), Артилерійську (Artillerie-Akademie), Інженерну (Genie-Akademie) і Морську (Marine-Akademie);
• 3 піхотних навчальних сотні (Infanterie-Schul-Compagnien);
• 5 прикордонних штаб-шкіл (Grenz-Stabsschullen);
• 5 артилерійських навчальних сотень (Artillerie-Schul-Compagnien);
• 2 інженерні навчальні сотні (Genie-Schul-Compagnien);
• Піонерну навчальну сотню (Pionier-Schul-Compagnie);
• Річкову навчальну сотню (Flottillen-Schul-Compagnie);
• Морську навчальну сотню (Marine-Schul-Compagnie).

Одночасно термін підготовки в полкових школах кадетів було збільшено до двох років.

Учень училища кадетів у Марбурзі Вільгельм Борман, 1866 рік	Учень училища кадетів у Марбурзі Людвіг Нобель де Галатея, 1866 рік	Учень, який відмінно навчається, училища кадетів у Марбурзі Антон Кронейзер, 1866 рік

Протягом 1853–1859 років створили училища кадетів (Kadetten-Institute) в Гайнбурзі, Штрасі, Кракау (зараз Краків у Польщі), Марбурзі (столиця Словенії Марібор), Фіуме (Рієка у Хорватії), Санкт-Пьольтені та Кішмартоне (Айзенштадт в Австрії). Ці навчальні заклади готували абітурієнтів до вступу в військові академії. Повністю вони розгорнули діяльність до кінця 1860-х років. У 1868 році створили школу кадетів у Аграмі (столиця Хорватії Загреб).

Учень, який добре навчається, училища кадетів у Граці Альфред Антон Андреас Марія Танклер фон Тріінфельд, 1867–1868 роки	Учень, який добре навчається, училища кадетів у Граці Альфред Антон Андреас Марія Танклер фон Тріінфельд, 1867–1868 роки

У 1869 році військовий міністр Австро-Угорщини Франц Кун фон Куненфельд затвердив проект оберста Едуарда Пехмана фон Массена зі створення спеціальних шкіл кадетів (Kadettenschulen) для підготовки кандидатів в офіцери без обов’язкового закінчення академії в подальшому. Згідно з цим документом полкові школи кадетів перетворили в «підготовчі» (Vorbereitungsschulen) — час навчання в них було знову скорочено до одного року (згодом знову повернули два роки і кандидати в офіцери повинні були здати іспит на вступ до школи кадетів або знову повернутися до війська).

Найвищим імператорським наказом від 25 вересня того ж року тринадцять військових шкіл, що вже існували, переформували в піхотні школи кадетів. Вони розташовувалися у Відні, Будапешті, Празі, Брюні (зараз Брно у Чехії), Пожоні (століця Словаччини Братислава), Темешварі (Тімішоара у Румунії), Інсбруці, Надьшебені (Сібіу у Румунії) та Зарі (Задар у Хорватії).

Підготовча школа кадетів у Лобзові під Краковом, 1850 рік	Піхотна навчальна сотня в Гайнбурзі, 1850 рік	Головна будівля піхотної школи кадетів у Празі в комплексі «Кьонігінгохказерне», 1899 рік
Піхотна школа кадетів у Йозефштадті	Будівля піхотної школи кадетів у Лібенау біля Граца, 1900 рік

У тому ж 1869 році відкрили ще дві спеціалізовані школи кадетів:

• у Відні, що в 1907 році переїхала до Трайскірхену, де була об’єднана з іншою, артилерійською, школою кадетів, яку відкрили в 1903 році;
• школа кадетів інженерних військ у Ґайнбург-ан-дер-Донау, що готувала майбутніх офіцерів для піонерних військ, а також Залізничного та Телеграфного полків.

Майбутніх командирів для обозних військ готували у відділенні Празької піхотної школи кадетів — перші два класи вони навчалися за звичайним курсом, а потім за спеціалізованим. Так само вчинили й з бажаючими стати офіцерами санітарних військ — відділення для них існувало при піхотній школі кадетів у Пресбурзі.

Навчальний процес відбувався у скруті в першу чергу через те, що не вистачало фінансування на харчування та утримання слухачів (Frequentanten), навчальні посібники тощо. Особливо важке становище припало, як не дивно, на період економічного підйому в державі 1868–1873 років. В ті часи в освічених юнаків з’явилося набагато більше можливостей отримати цивільну професію з високою платнею, а не животіти в армії. Це спричинило скорочення кількісті бажаючих стати офіцерами, тому витрати на утримання військових шкіл зменшили.

1 липня 1874 року оберст-лейтенант генерального штабу Адольф фон Вурмб представив свій план реорганізації шкіл кадетів, який поміж іншого передбачав адаптацію навчального курсу до цивільної гімназії та збільшував термін навчання до чотирьох років. 27 жовтня наступного року було дано «височайше благословіння» на проведення цієї реформи.

Спальне приміщення в піхотної школі кадетів у Кьоніґсфельде, 1850 рік	Заняття з вогневої підготовки в піхотної школі кадетів в Будапешті	Фехтувальний та фізкультурний зали піхотної школи кадетів у Йозефштадті
Обідня зала празької піхотної школи кадетів	Обідня зала празької піхотної школи кадетів	Стрілецький тир празької піхотної школи кадетів

Слухачі вивчали наступні предмети:

• загальноосвітні: німецьку та французьку мови (останню як міжнародну та дипломатичну), географію, історію, математику, фізику, хімію, геометрію такреслення, малюнок від руки;
• військові: статут внутрішньої служби, організацію збройних сил, збройову справу, військово-інженерну службу, стройовий статут, тактику, військові географію та картографію.

Учень, який добре встигає, кавалерійської школи кадетів у Меріш-Вайскірхен	Учень, який добре встигає, кавалерійської школи кадетів у Меріш-Вайскірхен	Учень, який добре встигає, кавалерійської школи кадетів у Меріш-Вайскірхен. Зимова форма в строю

У 1877 році одну школу кадетів перенесли з Брюна до Кьоніґсфельду (в той час це було передмістя столиці Моравії, а зараз воно стало його частиною). На наступний рік полкові школи кадетів, що існували при кавалерійських дивізіях, розформували, а замість них створили Кавалерійську школу кадетів (Kavalleriekadettenschule) в Меріш-Вайскирхен. У 1879 році в піхотній школі кадетів у Аграмі створили філію в Карлштадті (Карловац у Хорватії). Наприкінці 1880/1881 навчального року створили піхотну школу кадетів у Каші (Кошице у Словаччині), а в кінці наступного, 1881/1882 — в Лемберзі (Львів).

«Імператорська і королівське Депо Народження Кмітливості». Викладач гауптман і учень, який «добре встигає» (шарж Фріца Шьонпфлюга)	Урок географії — вивчення різних карт (шарж Фріца Шьонпфлюга)	«Повне недотримання форми одягу!» Учень і вічно незадоволений викладач піхотної школи кадетів (шарж Фріца Шьонпфлюга)
"Великий розмір!" Переросток-учень (який «добре встигає») школи кадетів (шарж Фріца Шьонпфлюга)	«Перше звільнення!» Учні, які «добре успішні» у навчанні, школи кадетів салютують листоноші, який носить однострій, схожий на уніформу викладачів (шарж Фріца Шьонпфлюга)	«Ескорт для безпеки» (шарж Фріца Шьонпфлюга)

У 1894 році з’явилася піхотна школа кадетів у Марбурзі. На наступний рік ще одна піхотна школа — в Кам’яниці поблизу Петервардайна (зараз район міста Нові-Сад у Сербії). В 1898 році віденська піхотна школа кадетів переїхала з Штіфтсказарми у 13-й район Відня Брейтензее, а в Штрасі відкрили «Тимчасову школу кадетів» (Kadettenschul-Provisoriums). У 1899 році в Штрасі відкрили п’ятнадцяту, а в Лемберзі — шістнадцяту за рахунком піхотні школи кадетів. У 1904 році школа кадетів із Штрасу переїхала до Каши. Згодом, в 1913 році, в Штрасі створили вищу військову реальну школу.

Учень, який дуже добре встигає у навчанні, піхотної школи кадетів, 1912 рік	Учень, який добре встигає, піхотної школи кадетів	Учень, який добре встигає, піхотної школи кадетів

З 1900 року слухачі, які закінчили третій курс піхотної школи кадетів з дуже добрими результатами, отримували можливість у вересні наступного року вступити до військової академії на пільгових умовах.

У цьому ж році в австрійському Трайскірхені розпочали будівництво комплексу для артилерійської школи кадетів (k.u.k. Artilleriekadettenschule). За три роки її урочисто відкрили. А в 1907 році сюди переїхала артилерійська школа кадетів з віденського Арсеналу.

Нагородження «Медаллю за хоробрість» учня артилерійської школи кадетів у Трайскірхен-Стопла (збірник фотографій «Unsere Krieger», 1918 рік)	Будівля артилерійської школи кадетів у Трайскірхен, 1910-ті роки	Сучасний стан комплексу колишньої артилерійської школи в Трайскірхені

В 1903 році прийняли «Регламент фізичного виховання піших частин спільного війська» (Turnvorschrift für die k.u.k. Fußtruppen), в якому особливу увагу приділяли «вправам у полі», покликаним навчити особовий склад долати з ходу перешкоди в бою та на марші. Регламент адресували слухачам шкіл кадетів, оскільки в майбутньому саме вони мали передавати ці знання солдатам.

В 1904 році піхотна школа кадетів зі Штрасу помінялася місцем дислокації з нижчої військової реальної школою у Каші. В 1907 році відкрили піхотну школу кадетів у Трієсті. Напередодні Першої світової війни, в 1913 році, піхотні школи кадетів у Марбурзі, Кракау, Каші та Пресбурзі перекваліфікували на вищі військові реальні школи.

Звання випускників шкіл кадетів

З 1838 року випускникам полкових шкіл кадетів присвоювали звання «молодший лейтенант 2-го класу» (Unterleutnant 2. Gebührsklasse), але в 1849 році його скорегували на «Unterleutnant 2. Klasse». В 1867 році, щоб підняти престиж офіцерської служби в армії, яка програла Австро-прусську війну, випускникам стали присвоювати звання «молодший лейтенант» (Unterleutnant) без вказівки на другорядний клас, а на наступний рік — «лейтенант» (Leutnant). Реформа 1869 року все повернула на свої місця, і учням, які успішно склали випускні іспити, стали присвоювати звання «кадета-заступника офіцера» (Kadett-Offiziersstellvertreter).

Наступна реформа припала на 1908 рік. Кадетів не просто замінили на «фенріхів» (Fähnrich), але й вивели з групи унтер-офіцерів, створивши для них спеціальну підгрупу в складі офіцерського корпусу — «офіцер у солдатському статусі» (Offizier des Soldatenstandes). Фенріхи, як і раніше, не ставали повноцінними офіцерами до проходження певного терміну служби у військах, але натомість тепер не були прирівняні до «солдатського стану».

Цікаво, що після перейменування «кадетів» на «фенріхів», назви навчальних закладів залишилися колишніми — «школи кадетів» (Kadettenschulen). Звання «заступника офіцера» (Offiziersstellvertreter) повернули в австро-угорські збройні сили в 1915 році — його стали присвоювати ініціативним і хоробрим солдатам і унтер-офіцерам, які були нагороджені «Малою срібною», «Великий срібною» або «Золотою Медаллю за хоробрість», але рівень освіти яких не дозволяв пройти навчання на прискорених курсах офіцерів резерву.

Однострій та традиції слухачів шкіл кадетів

У 1876 році всім слухачам шкіл кадетів було наказано носити однострій 1-го піхотного полку спільного війська з золотим галуном на рукаві. Навряд чи цей полк обрали тільки через його номер, адже ж його шефом був сам імператор і король Франц Йосип I! На парадному головному уборі Tschako носили відміну капралів — навколо донця нашивали широкий (40 мм) вовняний галун темно-жовтого кольору з прошивкою чорної ниткою уздовж країв.

З 1895 року слухачі замість польового кепі (Feldkappe) з темно-синього сукна стали носити чорне офіцерське кепі (Kappe), а золотий галун на рукаві кітеля скасували. 18 серпня 1896 року вийшов наказ, згідно з яким слухачі непіхотних шкіл кадетів мали носити однострій своїх родів військ:

• у кавалерійській школі кадетів у Меріш-Вайскірхен одягли однострій 1-го гусарського полку спільного війська, шефом якого також був імператор і король;
• в інженерній отримали форму інженерних військ, але з одним зеленим лампасом на штанях замість подвійного з кантом;
• в артилерійській наказали носити форму фортечної артилерії;
• нарешті, учні обозного відділення вдягли форму обозних військ, але замість крапових кавалерійських галіфе їм дали чорні з краповим кантом у зовнішніх швах.

У 1889 році прийняли систему розпізнавання учнів по успішності в навчанні — на комір парадного кітеля або петлиці коміра повсякденного кітеля нашивали галун від передньої кромки коміра та приблизно до погона. У школах кадетів галун був з жовтої вовни. Учень, який «добре встигає», отримував одинарний галун уздовж нижньої лінії пришива коміра, «дуже добре встигає» — другий над ним, а «відмінник навчання» у далекого кінця галунів нашивав додатково по одному форменому маленькому ґудзику.

Озброювали учнів піхотних й артилерійської шкіл кадетів піхотною гвинтівкою й унтер-офіцерським багнетом до нею, на який прикручували унтер-офіцерський темляк. В інженерній школі замість гвинтівки видавали штуцер, а в кавалерійській та на обозному відділенні — карабін та кавалерійську солдатську шаблю замість багнета.

З 1880 року18 серпня, на день народження Франца Йосипа, слухачі стали приймати присягу (Eidesleistung). Коли на другий рік навчання слухачам залишалося 1000 днів до присяги, 18 серпня вони могли відсвяткувати «таузендер» (Tausender) — «тисячу». На четвертий рік, коли до присяги залишалося 100 днів, офіційно відзначали «хундертер» (Hunderter) — «сотню». До цих святкових днів друкували запрошення, на вечерю, накривали багатий стіл, знімали обмеження на куріння й алкоголь. Учні могли організувати театральну виставу, святкування часто тривало далеко за північ. В очікуванні цього свята на шкільних дошках зазначали, скільки днів залишилося.

Система військової освіти в монархії Габсбургів мала етапи розвитку відповідно до потреб, що виникали у збройних силах. Вводилися всілякі пільги, покликані збільшити приплив юнацтва до війська. Наприклад, річне навчання в школі кадетів становило для слухача (точніше, його батькам) 24 крони, якщо він був сином офіцера або унтер-офіцера, 160 крон синові військового чиновника, і 300 крон звичайному громадянину. Решту витрат покривала держава. Відносно невелика вартість навчання для дітей деяких категорій держслужбовців оберталася обов’язком відслужити в збройних силах три роки (за кожен рік навчання). З іншого боку, можливість відмінникам здати іспит на пільгових умовах до військової академії збільшувала шанси на вдалу військову кар’єру.

Отже, в підготовці офіцерських кадрів габсбурзька військова влада не покладалася виключно на можливості військових академій. Чимало часу та зусиль докладали для того, щоб наситити збройні сили «армійськими конячками», які в подальшому будуть тягнути лямку стройової служби. Разом з тим по-справжньому талановитий офіцер був у змозі «пробити» собі шлях нагору навіть з, на перший погляд, «дуже середньою освітою». Безперечно найкращим прикладом є Фрідріх Ґеорґі (1852–1926) — син оберста, який закінчив школу кадетів у Хайнбурзі та вступив до Військової академії Марії Терезії у Вінер-Нойштадті. Він прослужив багато років та досяг посади військового міністра Австрійської імперії, чину генерал-оберста та став імперським бароном.

---

Джерела та література:

1. Адаменко Д. Императорский и королевский военный мундир: 1914 год. — К.: 2011. — 128 стр.
2. ah.org.ua
3. Das K. u. K. Heer 1895: Eine bildserie von Oskar Brüch, kommentiert von Günter Dirrheimer. – Graz; Stuttgart: Stocker, 1997. – S. 69–70, B. 20
4. Die k.u.k. Cadetenschulen als Militär-Erziehungs- und Bildungs-Anstalten. Aufnahms-Bedingungen. — Wien: Verlag von L. W. Seidel & Sohn, k.u.k. Hof-Buchhändler, 1889.
5. Die k.u.k. Militär-Akademien, Militär-Realschulen und das Officierswaisen-Institut. Aufnahms-Bedingungen. Zusammengestellt nach dem Verordnungsblatt für das k.u.k. Heer, 6. Stück, Normal-Verordnungen, vom 15. Februar 1900. — Wien: Verlag von L. W. Seidel & Sohn, k. u. k. Hof-Buchhändler, 1900.
6. Die kaiserlich-königlichen Militär-Erziehungs-Anstalten mit besonderer Rücksicht auf die Vorschriften für den Eintritt in dieselben. Zusammengestellt aus dem allerhöchst sanctionierten Reglement für die k.k. Militär-Bildungsanstalten. — Wien: L. W. Seidel, Graben 1122, 1859
7. Eintheilungs-Liste des Lehr- und Erziehungs-Personales an den k.u.k. Militär-Erziehungs- und Bildungs-Anstalten und den k.u.k. Officierstöchter-Erziehungs-Instituten. Reisner’s Söhne u. a., Wien 1898/99 (1899) – 1912/13 (1912), ZDB-ID 1173472-3, (Titel mit Varianten).
8. Gedenkschrift zu der am 5. November 1894 stattgefundenen vierzigjährigen Jubiläumsfeier der k.u.k. Militär-Volksschule im k.u.k. Artillerie-Arsenale in Wien. Zusammengestellt und herausgegeben vom Curatorium dieser Lehranstalt. — Wien: Im Selbstverlag des Curatoriums, 1895.
9. Janaczek G. Tüchtige Officirs und rechtschaffene Männer: Eine historische Bilderreise zu den Militär-Erziehungs- und Bildungsanstalten der k.(u.)k. Monarchie. – [Б. м.]: Vitalis, 2007. – 140 s.

---

Стаття російською мовою оприлюднена на сайті «WARSPOT»: https://warspot.ru/11716-kadetskie-shkoly-dvuedinoy-monarhii