проф. Йорг Штайнер (Jörg C. Steiner), Відень, Австрія © 2021
Як це часто буває в житті, недостатньо лише напруженої роботи, досліднику щн потрібна й удача. Кілька років тому я отримав добру, детально досліджену, дипломну роботу на тему табору для військовополонених у Кніттельфельді (Штирія) і з цікавістю прочитав там про табірний службовий значок, який використовувався нетривалий час. Нещодавно мені вдалося завершити цю майже невідому історію, купивши дві тогочасні оригінальні фотографії.
Нагрудний знак комендатури табору військовополонених у Кніттельфельді
Після початку війни в 1914 році гамірний бізнесмен Отто Цайлінгер (Otto Zeilinger) з Кніттельфельда (Knittelfeld) побачив можливість фінансово збагатити себе та свій рідний регіон Штирію й запропонував військовому міністерству (k.u.k Kriegsministerium) побудувати та утримувати великий за власний рахунок табір для військовополонених. Цайлінгер мав у своєму розпорядженні великі ділянки землі. Міністерства стало на його боці через непередбачувану кількість військовополонених. Перші військові будівельні відділи ландштурма швидко прибули в район Кніттельфельда разом із сотнями військовополонених, яким також судилося взяти участь у будівництві. Табір для військовополонених Кніттельфельд швидко перетворився на найбільший об’єкт в Австро-Угорщині у порівнянні з подібними, також виросли витрати.
Під час створення табору склалася практика, що щось спочатку будувалося, а схвалювалося лише згодом. Так, наприклад, за наказом коменданта табору полковника Гофбауера (Lagerkommandanten Oberst Hofbauer) було побудовано критий басейн. Вартість цієї ванни, яку лише згодом було подано на затвердження, оцінювалася в 100 000 крон, що зрештою спонукало військове міністерство замовити детальну перевірку витрат на весь проект. Як влучно писав Пітер Гансак (Peter Hansak) у 1991 році, генерал Каросса (Carossa) назвав табір у Кніттельфельді найдорожчим у монархії, на який було передбачено 3,3 мільйона крон, але насправді він коштував понад 8 мільйонів крон.
У дипломній роботі було випадково виявлено, що офіцери та унтер-офіцери особового складу охорони носили незатверджений службовий «табірний знак» (Lagerabzeichen), витрати на виготовлення якого, вочевидь, також незаконно було зараховано як витрати на будівництво.
Лейтенант з комендатури табору військовополонених у Кніттельфельді
На прохання надати відомості про цей знак, командування табору написало виправдання до відповідного відділу військового міністерства: «…Внаслідок правил поведінки, оголошених командуванням табору постам охорони, розміщених поза та в таборі, усі мають зупинятися біля посту в будь-який час щоразу, коли вони повз нього проходять, і показувати дозвіл. Завдяки такому розпорядку служба в таборі була надзвичайно важкою, оскільки часто траплялося, що офіцерів незліченну кількість разів на день зупиняли пости, щоб перевірити перепуску, навіть якщо відповідний офіцер був відомий на посту. Однак, щоб уникнути дратівливих, трудомістких і дуже складних зупинок офіцерів під час суворої охорони, необхідної в таборі, а також у випадках, які тут часто траплялися, коли офіцери забували свій пропуск і тому не могли увійти до табору, взагалі, щоб це не було проблемою та забезпечити прохід, наказом коменданта табору полковником Гофбауером було наказано замовити так звані «табірні знаки» на фірмі Й. Вайдліха, VII округ Відня, Кайзерштрассе № 74 (J. Weidlich, Wien VII, Kaiserstraße No.74)».
Два фельдфебеля з комендатури табору військовополонених у Кніттельфельді
Згодом за чотири крон кожний було виготовлено дорогі знаки: «…Ці символи були розроблені за наданими військовим будівельним керівництвом розмірами, що передбачали, щоб їх було добре видно навіть вночі, а завдяки простому та гідному кріпленню могли носити офіцери без засторог». На відміну від поданої інформації в обґрунтуванні, наведеному вище, на тогочасних фотографіях, які зараз стали доступні, можна побачити, що ці знаки, очевидно, також носили унтер-офіцери (щонайменше фельдфебелі (Feldwebel)). На цих фотографіях також видно, що на цих круглих знаках розміром приблизно з долоню, посередині зображено двоголового імперського орла (Reichsadler), в оточенні емальованого бордюра з написом «імператорське та королівське Командування табором у Кніттельфельді» (k.u.k. Lagerkommando Knittelfeld», розділеним зірочкою внизу. Цей знак доповнено австрійською імператорською короною (Kaiserkrone) зі стрічками.
Управління 15./Б (Abteilung 15./B) dійськового міністерства в коментарі з цього приводу 9 червня 1915 р. зазначало: «…Витрати на закупівлю табірних знаків мав би відшкодувати комендант табору, який несанкціоновано розпорядився про цю закупівлю».
Але цей коментар щодо можливого фінансування був уже зайвим. У цьому та багатьох подібних випадках під час Першої світової війни військове відомство не залишило без наслідків таке свавілля. 4 червня 1915 р. було видано наказ: «…Табірні знаки, які використовувалися у таборі військовополонених у Кніттельфельді (Kglager Knittelfeld), повинні бути негайно вилучені. Командування табору (Lagerkdo) має бути повідомлене, що створення та розповсюдження емблем у власній сфері діяльності не було дозволено».
Тож коротка історія дійсно дуже красивого та змістовного знака закінчилася безславно через кілька місяців. Більше неможливо визначити, чи УСІ значки фактично вилучені та знищені, але це виглядає дуже ймовірним.
Табір військовополонених у Кніттельфельді зазнав схожого кінця — його розформували та переобладнали на військовий шпиталь на рубежі 1915/1916 років.
Службовий знак комендатури табору військовополонених в Кніттельфельді за каталоку аукціону Rauch за 2005 рік
Джерела:
- Stefan Brenner; „Das Kriegsgefangenenlager in Knittelfeld“; Diplomarbeit zur Erlangung des Magistergrades an der Geisteswissenschaftlichen Fakultät der Karl-Franzens-Universität Graz, Institut für Geschichte, Graz 2011 Seite 95 ff.
- Die in obiger Diplomarbeit angegebenen Quellen (im Bezug auf das Lagerabzeichen) aus dem Österreichischen Staatsarchiv – Kriegsarchiv: KM, 10 A. 10 18/13-2,1915.
- Peter Hansak; „Das Kriegsgefangenenwesen während des 1. Weltkrieges im Gebiet der heutigen Steiermark“, Graz 1991.