Цей цікавий винахід було зроблено гауптманом 55-го піхотного полку спільного війська Альбертом Рейманом (Hauptmann des k .u. k. Infanterie-Regiments Nr. 55 Albert Reymann). Він дав йому назву «Zielkontrollbrille» та подав заявку на патент у всіх великих державах в 1901 році. Окуляри малі надавати інструктору зі стрільби можливість точно бачити помилки новобранців під час навчальних стрільб зі стрілецької зброї, що, таким чином, дозволяло вжити йому коригуючи заходи. За задумом винахідника стрілець одягав окуляри і цілився крізь скло, а інструктор стояв праворуч від стрільця і спостерігав за мішенню, в яку цілив стрілець, через відображення на окулярах.
Інформацію про цей допоміжний пристрій було оприлюднений в наказі по військову міністерству від 19 липня 1901 року, де його визнано «повністю відповідним» та рекомендовано до використання. Окуляри пропонувалися в двох різних версіях — зі сталевою або латунною оправою. Капітан Рейман сам продавав окуляри для контролю цілей і пропонував їх на продаж за ціною в три крони. Здійснювалися поставки в російську армію та в Німеччину, але не без проблем, про що свідчать торгові документи.
У листі майора Реймана від 15 квітня 1908 року мова йшла про те, що: «…Це та ідея, від якої я відмовився, напевно, обрали унібіфокальні окуляри, які були на ринку роками. Ніякої твердої відповіді з Росії досі немає, хоча там був мій представник. О. час від часу замовляє 100 штук, а потім пише, що бореться з труднощами».
Інший лист від 23 березня 1908 р. свідчить: «Нові замовлення з Німеччини знову почнуться восени, оскільки навесні набирають лише кілька полків».
На жаль, невідомо, чи зробили окуляри для контролю цілі відомим їх винахідника. Оскільки окуляри, які експонуються у віденському Музеї історії армії (Heeresgeschichtlichen Museum), є єдиними відомим сьогодні експонатом, їх широке використання можна піддавати сумніву.
https://blog.hgm.at/2021/12/01/objekt-des-monats-dezember-2021-2/