Karl Salvator von Österreich-Toskana
30 квітня 1839 року во Флоренції народився Карл Сальватор Остеррайх-Тоскана, австрійський ерцгерцог і принц Тоскани.
Ерцгерцог був охрещений під повним ім’ям Карл Сальватор Марія Йосип Йоганн Баптист Філіп Якоб Мерціус Людвіг Австро-Тосканський. Він був другим сином великого герцога Леопольда II Тосканського та його другої дружини, великої герцогині Марії Антонії Неаполітансько-Сицилійської, доньки короля Обох Сицилій Франциска I. Він був правнуком імператора Леопольда II (1747–1792).
Вже в юності Карл Сальватор присвятив себе військовим і технічним заняттям. У віці 10 років отримав військове звання ротмістра, а в 1857 році в галицькому 6-му Уланському полку «Кайзер Йосиф II» (k.(u.)k. Galizischen Ulanen-Regiment „Kaiser Joseph II.“ Nr. 6) отримав звання майора. Спочатку він служив інспектором австро-угорської артилерії. Після початку війни з Сардинським королівством у квітні 1859 року ерцгерцог і його сім’я залишили Флоренцію. Він поїхав до Ломбардії, щоб приєднатися до імперської армії, з якою брав участь у поході, та в 1859 році отримав звання оберст-лейтенанта. Наступного року Тоскана була втрачена після битви при Сольферіно, а Карл Сальватор став оберстом. Він отримав шефство над 77-м галицьким піхотним полком спільного війська «Филип герцог Вюртемберзький» (k.u.k. Galizischen Infanterie Regiments „Philipp Herzog von Württemberg“ Nr. 77), який відтоді носив його ім’я. Він брав участь у Битві під Кеніггрецем 3 липня 1866 року.
-
- Карл Сальватор з дружиною Марією Іммакулатою (1850 рік)
-
- Брати Йоганн Сальватор, Людвіг Сальватор, Фердинанд IV і Карл Сальватор
-
- Ерцгерцог Карл Сальватор (близько 1880 року)
Ерцгерцог був підвищений до генерал-майора в 1876 році та фельдмаршал-лейтенанта в 1886, але він більше не міг нести військову службу через ревматизм стопи, що заважав йому ходити.
Ерцгерцог був особливо зацікавлений у швидкому розвитку збройних технологій у другій половині ХІХ століття, зокрема у створенні вогнепальної зброї. Його ґрунтовні знання з математики були тут перевагою. Так, разом з гауптманом Георгом фон Дормусом (), він сконструював кулемет, який після кількох модифікацій Дормусом був представлений як проект, що можна було передати до спільного Військового міністерства, у 1888 році. Зброя, відома під короткою назвою «Salvator/Dormus», була введена на озброєння як «Mitrailleuse M.93». Патент на систему «Salvator/Dormus» був придбаний та вироблявся компанією «Škoda» в Пльзені. Зброя була замінена кулеметом системи Шварцлозе в австро-угорській армії лише в 1907 році.
Іншим проектом (хоча і не таким успішним з сучасної точки зору), створеним у співпраці з Дормусом, був «Самозарядний пістолет Карла Сальватора та Георга фон Дормуса» (Repetierpistole System Carl Salvator und Georg Ritter von Dormus) або просто «Пістолет Дормус», оскільки Карл Сальватор вже рік як помер у 1892 році. Це одна з найперших, і, можливо, навіть найперша система самозарядного пістолета. Було випущено лише 50 одиниць, 31 з яких були передані для військових випробувань, що відбулися в 1897 році. Серед іншого у висновках було зауважено, що користування було «надто складним» для військ, і неодноразово відбувалося «заклинювання патронів» між магазином та казенною частиною. Тому система не була прийнята на озброєння.