«Історія з Іваном Хомою». Освітній портрет організатора українського націоналізму

---

Іван Хома
(кандидат історичних наук, Львів)

Розмірковуючи про націєтвірні та державотвірні феномени Українських січових стрільців, Січових стрільців, Українську військову організацію, Організацію українських націоналістів та Українську повстанську армію першої половини ХХ ст., задавав собі питання за рахунок чого їм вдалось відбутись, бути настільки монолітними та сильними на шляху боротьби і творення держави.

Частково відповідь для себе знайшов, розібравшись з освітою ключових постатей цих структур. Тобто, де окрім сім’ї, перед тим як потрапити в громадсько-політичний простір, виховувались загальнолюдські цінності, вміння та навички підданих Австро-Угорської чи Російської імперій, громадян Польщі, а що ще й формувало національну ідентичність.

Переконаний, що без українського націоналізму на карті Європи не було б незалежної та демократичної України, де поважали і поважають права людини та народів, а також останньої лінії захисту цих цінностей в Європі.

Ці роздуми, мені навіяли друзі, яких восени минулого року відвідав в Одесі. Вони мають двох синів шкільного віку, які навчаються в українській школі, хоча спілкуються російською. Під час розмови з хлопцями, попросив молодшого показати, що їм задали з історії України та запропонував допомогти підготовити завдання. Хлопці навчаються краще ніж добре. Окрім, параграфу в підручнику, задали також описати когось з відомих українців.

На питання, кого ж планують описувати, отримав у відповів, що Тараса Шевченка. Звичайно, це добре, але ж Шевченко — не єдиний видатний українець, якого можна було би описувати. Адже, саме про Шевченка напише більшість у класі.

Це не тільки проблема Одеси, що окрім Тараса Шевченка, для того, аби назвати ще когось з творців України, треба витримати довгу паузу. У Львові спостерігаю схожу ситуацію серед студентів.

Я запропонував описати Євгена Коновальця, пояснив, хто це. Мати хлопчика, натомість, відповіла, що «нє поймут». Відповідаю, не зрозуміють, бо не знають і не хочуть знати.

«Якщо б ти розуміла хоча б про виховання та освітній портрет Коновальця, який є типовий, для майже всіх організаторів українського націоналізму, то як мінімум ти б дуже хотіла, щоб твій син пройшов такий освітній шлях. Ти зрозумієш, що вони були одними з кращих представників української нації, це справжня еліта, аристократія за показниками освіти, участі в громадсько-політичному, бізнесовому, державотворчому, науковому, релігійному та культурному житті українців. Такий тип людей, це головне багатство кожної нації. Однак, у нас зараз їх дуже мало, тому так важко будується Україна», – відповів я подрузі.

Власне цей матеріал про освітній портрет Євгена Коновальця.

У віці 6 років Євген Коновалець пішов у перший клас дворічної україномовної державної народної школи в Зашкові, директором якої був його батько Михайло Коновалець та де працювала мати Марія Коновалець.

У 1899 р. Євген продовжив навчання у Львові в україномовній початковій школі для вправ при Учительській семінарії, де провчився ще два роки. Саме завершення чотирьохрічних початкових шкіл давало право продовжувати навчання в гімназії. При семінарії була ще і польська школа для вправ. Ці школи були своєрідною базою практики для майбутніх вчителів.

Загалом, на той час у Львові з 34 державних народних чотирьокласних шкіл з українською мовою викладання була тільки школа імені Маркіяна Шашкевича (сучасна середня загальноосвітня школа № 34 імені Маркіяна Шашкевича). Також діяли дві приватні початкові україномовні школи.

У середині липня 1901 р., здавши два вступних іспити, Коновалець вступив у Цісарсько-королівську академічну гімназію у Львові з українською мовою викладання. На той час, всі учні гімназії були українцями.

Упродовж 8 років вчився в «Б» класі. Жодного семестру він не був відмінником.

Гімназія розміщувалась в Народному домі на вулиці Театральній, а в 1906/1907 н.р. переїхала в нове приміщення на вул. Леона Сапеґи (сучасна С. Бандери, 14). У Народному домі працювала філія гімназії.

Що вивчали українці Галичини

У 1-8 класах гімназисти вивчали: релігію з 2 годинним навантаженням у тиждень; латинську мову (8 год.); українську мову (3 год.); польську мову (2 год); німецьку мову (6 год.); географію (3 год.); математику (3 год); природознавство (історія натуральна) 2 години. У другому класі замість суто географії – «Історію та географію», в третьому додалась грецька мова (5 годин), фізика вивчалась у четвертому та сьомому класах (3 год), логіка в сьомому, а в восьмому замість логіки вивчали психологію, «Історії та географії» «Історію та статистику».

Майже вся навчально-методична література, за якою вчились учні української гімназії у Львові з 1 до 8 класу, а також інших гімназій та середніх шкіл «Королівства Галичини та Лодомерії з Великим князівством Краківським», була написана або перекладена викладачами гімназії. Це суттєво впливало на виховання національної свідомості, а в подальшому і аргументованого права на український університет.

У польських гімназіях українська мова вивчалась як факультатив з навантаженням 2 години в тиждень станом на 1899/1900 – 1900/1901 н.р. два роки, а станом на 1907/1908 – 1908/1909 н.р. 4 роки – в 4-7 класах.

До факультативних предметів відносились: гімнастика (6 років), спів (2 роки), малювання (3 роки), стенографія (2 роки), каліграфія (2 роки), французька мова (2 роки) та історія рідного краю (5 років).

Особливо принципово в україноцентричному дусі вивчалась історія. Адже навчальна література, за якою вчились у всіх гімназіях Галичини, не виокремлювала історії України з історії Польщі.

Хто вчив Коновальця

Класним керівником у 1-2 класах був отець Йосип Застирець, який подав на нобелівську премію Іван Франка.

Цікавим є соціальний стан батьків учнів, що навчались в українській академічній гімназії у Львові. Станом на 1903 р. 324 гімназистів походили з сімей селян та «маломіщан», 165 священників, 48 народних вчителів, 41 державних урядовців, 32 ремісників та промисловців, 20 державних слуг, 5 приватних офіціалістів, 10 дяків, 6 власників реальності (нерухомості), 9 приватних слуг, 9 заробітчан, 2 автономних урядовців, 3 адвокатів, 3 літераторів, 3 нотаріусів, 3 лікарів, 2 архітекторів.

У третьому класі класним керівником був Григорій Мартинюк, а в четвертому Ярослав Гординський.

У п’ятому класі класним керівником став професор, лектор української мови в львівському університеті, дійсний член НТШ Ілля Кокорудз, який викладав у них латину. І. Кококурдз буде класним керівником в класі Коновальця до завершення навчання в 1909 р.

Німецьку мову почав вчити професор Іван Боберський, який також викладав гімнастику та завідував німецькою бібліотекою.

З п’ятого класу з української, польської, німецької та латинської мов учням, згідно програми, задавали для самостійного прочитання з подальшим обговоренням на уроках різні літературні твори.

З української мови програма п’ятого класу передбачала прочитання творів Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка, К. Устияновича, О. Огоновського, І. Франка та інші.

З польської мови з п’ятого до восьмого класу читали твори А. Міцкевича, Ю. Словацького, З. Красінського, О. Фредра та інших.

З німецької мови до 8 класу програма передбачала прочитання фактично класичної європейської літератури: Й.Гете, Й.-Ф. Шиллера, Дж. Барона, В.Шекспіра, Г. Ібсена, А. Стріндберга та інших.

З латини читали класичну античну літературу.

У 1908/1909 рр., коли Коновалець пішов у восьмий, випускний, клас, у гімназії вже навчалось 1288 учнів. Всі учні були українцями.

Після завершення гімназії, Коновалець того ж року ступив у Львівський університет на факультет права і політичних знань.

Навчання у Львівському університеті

За 5 років навчання з 30 викладачів, що навчали, тільки троє були українцями: М.Грушевський, С.Томашівський та П.Стебельський. Серед інших викладачів доктор права В.Абрагам, доктор історії Б.Дембінський, доктор філософії Л.Фінкель, доктор права А.Віняж, доктор права О.Бальцер, доктор філософії К.Твардовський, доктор економіки С.Грабський (українофоб, майбутній Міністр освіти та релігії Польщі в 1923,1925-1926 рр.).

Університет дав ґрунтовні знання з історії права, історії філософії права, історії права католицизму, різних галузей права (цивільне, адміністративне, кримінальне, земельне, муніципальне, торгівельне та інше), економічної теорії, історії польського права, історії австрійського права, історії українського права, історії державного устрою Австрії, Австро-Угорщини та Польщі, статистики, історії Східної Європи, криміналістику. Серед переліку вивчених предметів були біологія рослин та патологія хворіб.

Початок Першої світової війни завадив завершити навчання, адже Коновалець був мобілізований до лав армії Австро-Угорщини. Завершив університет у березні 1921 р.

Національне виховання

Отже, ми отримали освітній портрет Євгена Коновальця, який є типовим майже для всіх, хто разом з ним впливав та визначав історичні процеси на українських землях у 1910 – 1930-х роках.

Особливо коли йдеться про ланку середньої освіти – гімназію, а ще й з українською мовою викладання. Українська школа забезпечувала не тільки освітою, зміст якої був таким ж як і в польських, німецьких та єврейських школах Галичини, але завдяки професійному та національно-свідомому педагогічному колективу й національним вихованням. В основі національного виховання було те, що українською мовою вивчали рідну мову та культуру, предмети математично-природничого циклу, а також польську та німецьку мову, історію та культуру, європейську і світову загалом.

Українська мова забезпечувала освоєння загальнолюдських цінностей, особливостей та закономірностей культурно-історичних процесів, точно так само як це реалізовувалось польською, німецькою чи якоюсь іншою мовою. Тому, багато в кого в подальшому формуватиметься спротив, бажання захищати та боротись проти всіх тих, хто буде принижувати, обмежувати, забороняти прояви національного життя, розвитку та самоствердження аж до автономії чи незалежності.

Можна ще додати, що в університетські роки Євген Коновалець був членом Українського студентського союзу, Української націонал-демократичної партії, товариства «Просвіта» та «Сокіл». Схожу участь в українському громадському житті передвоєнної Галичини пройшли майже всі, хто в подальшому долучиться до формування потужних структур для боротьби за українську державу.

---

Оприлюднено на сайті Дивись.info: https://dyvys.info/2017/10/02/istoriya-z-ivanom-homoyu-osvitnij-portret-organizatora-ukrayinskogo-natsionalizmu/