Перша половина XX сторіччя з її крахом імперій та перекроюванням кордонів грала людськими долями, і реальні біографії деяких солдатів двох світових воєн і десятків дрібніших збройних конфліктів часом були замішані крутіше сюжету будь-якого пригодницького роману. Досить згадати таких персонажів як напівміфічний кореєць Ян Кен Чжон або фін Лаурі Тьорні, які не одноразово міняли мундир або, навіть, і сторону конфлікту. Втім, можна знайти і приклади куди ближче.
Легіон-лейтенант Осип Букшований
Осип Іванович Букшований народився 1 червня 1890 року в селянській родині в Галичині, неподалік від Станіславова (зараз Івано-Франківськ) у столиці гуцульської Верховини великому селі Жаб’є. Хлопець виявився здатним до навчання, і спочатку закінчив гімназію в Коломиї, а згодом поступив до Львівського політехнічного університету. В 1912 році молодий підданий Австріської імперії пішов служити до війська та звільнився в запас навесні 1914 року в званні фельдфебеля. Проте незабаром розпочалася Перша світова війна, і довелося повернутися на службу.
Мобілізований на початку серпня, він пройшов прискорену перепідготовку, і до жовтня командував сотнею Легіону українських січових стрільців (УСС), що воював проти російського війська під Львовом. 29 травня 1915 року легіон-сотник (гауптман добровольчої частини) Букшований разом із частиною своїх стрільців потрапив у полон, після чого утримувався в таборах спочатку в Вільську під Саратовом, а згодом у Ташкенті. Саме тут і почалося найцікавіше.
Вже в липні того ж 1915 року Букшований удвох зі своїм другом хорунжим Володимиром Свідерським втекли з табору та зуміли дістатися Персії, де разом із турками та німцями воювали проти росіян і англійців в Закавказзі та Месопотамії. Восени 1916 років через Болгарію Осип Букшований дістався Відня, де знаходилася Боєва управа Легіону УСС, і з березня 1917 року знову воював на російському фронті під Тернополем.
До осені 1918 року Легіон був розташований на Херсонщині в складі австро-угорських військ, коли прийшов час «забирати своє» у поляків. З листопада сотник Букшований в складі Галицької армії (УГА) воював у Львові, де вже командував полком, згодом розгорнутим у бригаду УСС. Увесь 1919 рік бригада підвищеного з сотника до отамана Осипа Букшованого воювала з поляками, червоноармійцями, білогвардійцями та махновцями, до часу, коли Українська Народна Республіка (УНР) не програла остаточно.
Українські січові стрільці на поштовій листівці
У лютому 1920 року отаман Букшований став одним із організаторів Червоної Української Галицької армії (ЧУГА), союзної більшовикам, але вже в травні 1920 року був заарештований та, зрештою, опинився в таборі під Москвою. Втім, ув’язнення було не тривалим — незабаром колишній січовий стрілець був звільнений, вступив до лав компартії, закінчив дипломатичні курси в Москві та став радянським чиновником наркомату освіти.
В 1922 році Осипа Букшованого було відряджено за кордон, де він два роки працював у радянській резидентурі в Берліні та Відні. З 1926 року він мешкав на Західній Україні, що в той час перебувала в складі Польщі. Там він співпрацював із лівою пресою та неодноразово переслідувався владою, між іншим і за «шпигунство на користь СРСР». У 1933 році при спробі перетнути польсько-радянський кордон Осип Іванович був заарештований та 23 вересня того ж року засуджений на 10 років ув’язнення за контрреволюційну пропаганду й агітацію, а також підривну діяльність. 25 листопада 1937 року особлива «трійка» вчинила суд над колишнім легіонером, засудивши Букшованого до вищої міри покарання. 8 грудня того ж року вирок було виконано на полігоні Левашово під Ленінградом.
Суперечки про те, ким була ця людина, точаться й досі, але точно можна стверлжувати — галичанам, які опинилися між поляками, більшовиками, білими та всілякими отаманами, зраджені своїми, серед голоду й епідемій, навряд чи можна було позаздрити. Кожен обирав свій шлях сам, і невідомо, чи вірність цього шляху була тоді очевидною. Осип Букшований був добрим солдатом, про що говорять його нагороди, досить незвичайні навіть для тих буремних часів.
Легіон-оберстлейтенант Осип Іванович Букшований (1890–1937)
За участь у Першій світовій війні Австро-Угорщина нагородила січового стрільця «Золотою медаллю за хоробрість». Ще до війни, під час служби у війську, він отримав «Пам’ятну медаль 1912–1913 років». Німеччина відзначила бійця Месопотамського фронту «Залізним хрестом II класу», а Туреччина — медаллю «Залізного півмісяця». На останній нагороді хотілося б зупинитися докладніше.
1 березня 1915 султан Туреччини Мехмед V вирішив заснувати нагороду для відзначення турецьких солдатів, а також їх союзників — на кшталт аналогу німецького «Залізного хреста». Офіційно вона мала назву «Військова медаль» або медаль «За бойові дії» (Harp Madalyası), але фалеристи знають нагороду також під її німецькою й англійською назвами — «Залізний півмісяць» (Eiserner Halbmond) і «Галіполійська зірка» (Gallipoli Star).
«Військова медаль», вона ж «Галіполійська зірка»
Відома безліч кількість різновидів «Галіполійської зірки», тому можна говорити лише про зовнішній вигляд відзнаки, але не її точні розміри. Це була опукла п’ятикутна зірка діаметром (якщо вписати у коло) близько 55–58 мм із бронзи або латуні, вкрита червоним лаком. Відомо також про срібні знаки з емалевим покриттям — вважається, що такі зірки видавали вищим офіцерам. Поверх зірки кріпили накладні сріблясті півмісяць рогами догори, вензель-тугру султана Мехмеда та дату заснування «тисяча триста тридцять три» (за ісламським календарем, відповідну 1915 року християнського). Промені зірки мали сріблясту облямівку з орнаментом і маленькі кульки на кінцях. До мундиру «Галіполійська зірка» найчастіше кріпилася горизонтальною застібкою, іноді — вертикальною шпилькою.
Шовкова стрічка «Галіполійській зірки» заширки 29 мм була червоною, дві 5-мм білі смужки відстояли від країв на 2,5 мм. Для тих, хто заслужив нагороду не на передовій, стрічка мала інвертні кольори — біла з червоними смужками. Існувало кілька різновидів пряжок на стрічку за участь у військових кампаніях, але вони ніколи не мали офіційного статусу.
Матеріал оприлюднено на порталі «WARSPOT»: https://warspot.ru/4232-warspot-o-nagradah-neschastlivaya-zvezda-sechevogo-streltsa