Friedrich von Hotze
20 квітня 1739 року народився майбутній австрійський генерал Йоганн Конрад Фрідріх фон Готце, який походив з династії хірургів з узбережжя Цюріхського озера.
Йоганн Конрад Фрідріх фон Готце
В дитинства отримав клерікальну освіту, згодом навчався в Тюбінгенському університеті. В 1758 році він почав військову службу в герцогстві Вюртемберг у чині фенріха (Fähnrich), а 1759 року отримав звання лейтенанта (Leutnant). В 1768 році вступив до російській армії, в якій 1776 року отримав звання майора. В 1778 році вступив у чині майора (Major) до австрійського кірасирського полку. Переведений до Відня у 1783 році, він попався на очі імператора Йосифа II і був відправлений в 1786 році до Галичини оберст-лейтенанта (Oberstleutnant) для створення першого австрійського корпусу уланів (Ulanenkorps). З цієї нагоди він представив в Австрії спис як кавалерійську зброю. У наступні мирні роки Готц став оберстом (Oberst) і командиром кірасирського полку Гогенцоллернів (Kürassierregiments Hohenzollern) і був на деякий час відряджений до Росії для створення кірасирського корпусу Катерини II.
Коли почалися війни з революційною Францією, Готце приєднався до армії фельдмаршала Вурмзера (Feldmarschall Wurmser) і став генерал-майором (Generalmajor) у 1793 році. За штурм лінії Вайсенбурга (Weissenburger Linie) 13 жовтня, яка вважалася неприступною, він отримав Лицарський ступень ордену Марії Терезії і незабаром став бароном. У ході війни йому вдалося, серед іншого, завоювати Мангейм (Mannheims), за що його було підвищено в званні до фельдмаршала-лейтенанта (Feldmarschallleutnant). Його успіхи були особливо помітними в 1796 році, коли він командував в боях при Каннштатті (Cannstatt) та Есслінген-на-Неккарі (Esslingen am Neckar), розгромив французів при Нересгаймі (Neresheim) та остаточно проявив свій військовий талант під Ноймарктом (Neumarkt), Лауфом (Lauf) і Вюрцбургом (Würzburg). За ці досягнення він був нагороджений Командорським хрестом ордена Марії Терезії.
У 1798 році він вирішив підтримати Стару Швейцарську конфедерацію в боротьбі проти французької армії та тимчасово залишив австрійську армію. Коли він прибув до Швейцарії, Берн уже був захоплений французами, а в Цюріху спалахнула Гельветська революція. Тому він повернувся до австрійської армії та воював у її складі в Другій коаліційній війні проти республіканської Франції. Як фельдмаршал-лейтенант, він командував австрійськими військами під Фельдкірхеном (Feldkirch) проти французів під командуванням генерала Андре Массена.
Він також був спочатку успішним на цьому театрі війни, захищаючи Фельдкірх (Feldkirch), завойовуючи укріплення Луцієнштайг (Luziensteig) і розгромивши Массену біля Вінтертура (Winterthur). У першій битві під Цюріхом 4–7 червня 1799 року, будучи командиром лівого флангу, він сам був поранений, але змусив французів відступити.
Натомість суперечки всередині австрійського керівництва, а також із союзними російськими воєначальниками, призвели до погіршення ситуації влітку 1799 року. У другій половині вересня Массена витіснив корпус російського генерала Олександра Римського-Корсакова з позицій поблизу Цюріха, а Ніколя Жан-де-Дьє Сульт взяв участь у боротьбі з Гоце на рівнині Лінт між Цюріхським і Валенським озерами. Вранці 25 вересня фон Гоце особисто керував розвідкою біля Шеніса через заплутану ситуацію. Він потрапив під ворожий вогонь, коли зненацька побачив в ранковому тумані наступаючих французів. Це було останнє, що він побачив у житті…