Ґаґістами (однина Gagist, множина Gagisten) називали професійних військовослужбовців — офіцерів та вищих унтерофіцерів, — які зголосилися присвятити частину свого життя збройним силам Дунайської монархії. Термін суто австрійський (згодом — австро-угорський). Свою зарплату (Sold) вони отримували у формі щомісячної виплати (Gage). На відміну від них нижчі чини та призовники (Gestellungspflichtige) отримували заробітну плату (Löhnung), яку до 1913 року виплачували раз на п’ять днів, а потім — раз на 10 днів (т.зв. Löhnungsappell).
Ґаґіст II рангу генерал-оберст Рор у польовому кителі
Також на відміну від нижніх чинів та призовників ґаґісти були зобов’язані самостійно платити за свою парадну військову уніформу (Montur) — офіцери повинні були замовляти свої речі у кравця або купувати їх у магазинах військового одягу. Натомість унтерофіцери, кадети та фенріхи мали можливість задіяти допомогу від влади, тобто отримати компенсацію за одяг з державного бюджету.
Ґаґіст VII рангу оберлейтенант артилерії в парадному кителі
А ось польовий однострій (Felduniform) офіцери могли отримати за державний кошт.
Також офіцери могли на вибір забезпечити себе за власний або державний рахунок зброєю (шабля та револьвер/пістолет) та екіпіруванням (офіцерський шарф (Feldbinde), поясний ремінь, планшетка для мапи (Kartentasche), кобура (Pistolentasche) для вогнепальної зброї та за необхідності в кінноті, артилерії та обозі лядунка (Kartusche) тощо).
Ґаґісти з офіцерським званням (Offiziersstandes), які жили в казармах, усе одно повинні були платити квартирну плату, що, зрозуміло, все одно була нижче за винаймання кімнати чи квартири в місті. Крім того, їм доводилося здійснювати ще декілька інших фінансових витрат. Але в компенсацію ґаґісти отримували різноманітні доплати.
Ґаґістами без класифікації за рангом (Gagisten ohne Rangklasse), яких у військовій ієрархії завели у 1913 році, були певні спеціалісти, зокрема ремісники та технічний допоміжний персонал. Ґаґісти без рангу на карʼєрних сходах розташовувалися над штабс-фельдфебелями (Stabsfeldwebel), які зʼявилися того ж року. До них відносилися:
- профос (Profosse) — відповідав за чистоту приміщення, нагляд за арештованими, виконання вироків тощо;
- старший зброяр (Oberwaffenmeister);
- бригадир речової служби (Werkmeister bei Montursverwaltungsanstalten);
- старший будівельний майстер (Bauoberwerkmeister) та будівельний майстер (Bauwerkmeister);
- артилерійський старший майстер (Artillerie-Obermeister);
- майстер залізничного та телеграфного підрозділів у речовому департаменті Воєнно-технічного комітету (Werkmeister in den Eisenbahn- und Telegrafenabteilungen, in der Zeugsverwaltung sowie am Technischen Militär-Komitee);
- старший коваль (Oberbeschlagmeister).
Ґаґісти різних рангів з різних видів зброї
До ґаґістів без рангу також відносилися окружний фельдфебель (Bezirksfeldwebel) або окружний старший єгер (Bezirksoberjäger) австрійського ландверу (k.k. Landwehr), включно з австрійською жандармерією (k.k. Gendarmerie), та відповідні їм військовослужбовці угорського гонведу (k.u. Landwehr (m.k. Honvéd)), включно з угорською жандармерією (k.u. Gendarmerie (m.k. Csendőrség)).
З 1909 року до ґаґістів без рангу віднесли також штаб-боцмана (Stabsbootsmann) (до 1908 року боцман (Bootsmann)) та оберштаб-боцмана (Oberstabsbootsmann) (до 1908 року обербоцман (Oberbootsmann)) австрійського військово-морського флоту флоту (k.k. Kriegsmarine).
Уніформа ґаґістів без рангу в сухопутних військах була тою самою, що й у фельдфебелів, лише на комірі парадних мундирів та петлицях на комірі польових на комірці замість жовтого галуна був сріблястий. Цікаво, що шестипроменеві зірочки залишалися унтерофіцерськими — до червня 1914 року з целулоїду, потім з шовку, тобто білими на білому. Знаки рангу були однаковими для всіх «ґаґістів без рангу», тому, наприклад, будівельні майстри та головні будівельні майстри не відрізнялись зовні ніяк!
На флоті ґаґісти без рангу користувалися одягом, схожим на офіцерський, включно з флотським кителем (Flottenrock), морським кашкетом (Marinekappe) та морською шаблею (Marinesäbel). На манжетах кителя було розташовано два-три золоті галуни завдовжки 11 см та шириною 13 мм, які закінчувалися малими морськими ґудзиками. На білий літній китель одягали два погони з темно-синьої тканини, на який нашивали спочатку тричі переплетені жовті шовкові галуни, але згодом їх замінили на переплетені короткі та тонкі золоті шнурки під якорем.
-
- Манжет кителя штабс-боцмана
-
- Погон до літнього білого кителя штабс-боцмана
-
- Манжет кителя оберштабс-боцмана
-
- Погон до літнього білого оберштабс-боцмана
Старший зброяр
У сухопутних військах однострій ґіґістів без рангу завжди було за зразком офіцерів або фенріхів, хоча і з деякими відхиленнями, через що вони відрізнялися від вищих унтерофіцерів (штабс-фельдфебелів/штабс-вахмістрів/оберфеєрверкерів, а також заступників офіцерів (Offiziersstellvertreter)), тому що у військовій ієрархії стояли вище за них. Це стосувалося, наприклад, звичайних для офіцерів прикрас із золотої канителі, наприклад, на головних уборах і шабельній портупеї, в той час як у ґаґістів без рангу та фенріхів вони виготовлялися здебільшого з жовтого шовку. Як і фенріхи, вони вже не носили погонів на кителях. Усе це також стосувалося окружних та штабс-фельдфебелів у ландвері.