Цікаво, як у сучасну німецьку мову потрапила ідіома, пов’язана з арго авіаторів Першої світової війни. З одного боку чого ж тут дивного? Адже саме на період початку ХХ сторіччя припав бурхливий розвиток авіації та повітроплавання. Але з іншого дивує саме походження перших термінів!
Спостерігач оберлейтенант Рудольф Голека та пілот оберлейтенант Генріх Кострба в літаку Aviatik B.I (8-ма авіаційна сотня, Східний фронт, осінь 1914 р.)
З початком Великої війни авіації відводили роль розвідника. Головним завданням пілота літака або наглядача аеростату було знайти ворожі позиції та занести їх на карту. Лише зі збільшенням кількості літаків у повітрі з’явилися винищувачі. Та й те — головним чином на Західному фронті, у той час як Східний та Південно-Західний залишалися переважно цариною панування спостерігачів. У ті часи професія пілота завдяки нескладній конструкції літака вважалася рутинною, а самого пілота розглядали як звичайного водія автівки. Набагато більше вимог було до спостерігача. Якщо пілотами часто-густо були унтер-офіцери, то спостерігачами — виключно офіцери, які мало що колись закінчили середній або вищий військовий навчальний заклад, так й ще додатково курси спостерігачів. Вони мали орієнтуватися на місцевості та знати картографію, відрізняти польову фортифікацію від рельєфу місцевості, складати доповіді, які зрозуміють штабні, піхотні, артилерійські та інженерні офіцери на землі. Таким чином на літаку-спостерігачі, екіпаж якого складався з двох осіб, командиром був спостерігач, а пілот підпорядковувався йому. Перший вирішував куди летіти, де кружляти та як повертатися додому. А другий мав виконувати його накази. Невідомо коли, невідомо де, але з часом в такому екіпажі наглядач отримав прізвисько «Франц» (Franz), а пілот — «Еміль» (Emil).
Оберст (згодом генерал-майор) Еміль Узелач
Так, хочеться вірити, що якщо «Франц» був головний, то прізвисько походило від імені імператора та короля Франца Йосифа І Габсбурга-Лотаринзького! Але маємо визнати: ця назва спостерігача була притаманна й німецькій авіації та серед військових родичів австро-угорського монарха ми не знаємо нікого на ім’я «Еміль». Хоча, з іншого боку, «батьком» австро-угорської авіації був оберст Еміль Узелач (Emil Uzelac)… Ну, не знаю. Не знаю! Нехай кожний вирішить для себе сам! )))
При примітивних навігаційних інструментах (на літаку компас плюс мапа) не важко було й заплутати. Оскільки «Еміль» виконував накази «Франца», то що можна було сказати про здібності другого, завдяки якому літак заплутав? Звісно — «зафранцював»! Німецькою — «Verfranzen»! «Еміль загубився через Франца» (EMIL hat sich wegen FRANZ „verfranzt“).
Ось, наприклад, як використовує цю ідіому в 1917 році німецькій ас-винищувач (літав вже сам, наодинці) «червоний барон» Манфред фон Ріхтгофен:
«Отже, ми вкрили себе славою. Спочатку зафранцювали, а потім розбили ту коробку!»
(So hatten wir uns denn völlig mit Ruhm bekleckert. Erst verfranzt und dann die Kiste zerschmissen!)
Імператор та король Карл вітає «франців» Італійського фронту
Цей жартівливий термін зберігся в німецькій мові до сьогодні та зараз «verfranzen» можна перекласти як «заплутати», «загубитися», «сплутати думки» та, нарешті, «ненавмисно полетіти літаком не тім маршрутом».Також у німецькій мові в арго спортивної авіації існує призвіського другого пілота «Franzer».
Відпочинок «емілів»
А так «зафранцювати» може не лише пілот — це й, наприклад, оратор перед великою аудиторією може втратити думку або забути текст докладу, це й альпіністи можуть вирушити не по тому схилу гори тощо. А все завдяки недолугому «францу», який колись змусив «еміля» хвилюватися через те, чи вистачить пального та чи буде зручний майданчик для посадки літака…